техніка безпеки 3 курс л

1. Основні причини травматизму на заняттях гімнастикою

Травми частіше всього виникають в результаті порушення відповідних організаційних і методичних вимог викладачами і учнями.

Найбільш поширені ушкодження — розтягування, розриви м'язових волокон, надриви і розриви сумково-зв'язкового апа­рата, які обумовлені порушенням методичних принципів тре­нування (виконання складних або різких рухів без достатньої підготовки до них), особливо якщо не було достатньої розмин­ки при низькій температурі. Часто зустрічаються пошкодження при падінні або ударі об прилади. Більш 20% травм в гімнастиці зв'язано з моментом приземлення після зіскоків з приладу.

Головні причини травматизму в гімнастиці:

1.     Недоліки в організації занять та змагань:

а)     відсутність спокійної і  зосередженої розминки;

б)     спрямування уваги гімнаста на другорядні речі;

в) розподіл учнів на групи без урахування ступеня їх підготовки;

г)      неорганізоване відвідання занять, запізнення.

2.     Порушення методики і недотримання принципів навчання:

а) виконання непосильних вправ або швидкий перехід від простих і легких вправ до складних;

б)     відсутність достатнього автоматизму рухів;

в)     недооцінка базової фізичної підготовки;

г) недооцінка значення розминки і як наслідок — травми сумково-зв'язкового та м'язово-сухожильного апарата;

д)     відсутність індивідуального підходу в тренуванні.

3.     Недостатня виховна робота з учнями:

а) відсутність відповідальності та свідомого ставлення до занять;

б)     нетовариське ставлення один до одного;

в)       недодержання особистої гігієни;

г)   сторонні розмови, які відвертають увагу від необхідної зосередженості перед підходом до приладу;

д)       недоречливі репліки, кепкування, що дратують учнів.

4.      Несвоєчасна перевірка обладнання:

а)      неперевірені перед заняттям та змаганнями місця та припади;

б)       неохайно підігнана спортивна форма;

5.   Порушення санітарно-гігієнічних умов.

6.   Відсутність систематичного медичного контролю:

а) ігнорування систематичного лікарсько-педагогічного нагляду;

б)  участь гімнастів в учбово-тренувальних заняттях, змагання у хворобливому стані, з недолікованими ранами;

в)  участь у змаганнях у стані перевтоми або перетренування та після порушення режиму;

7.      Недооцінка або невірне використання прийомів страховки.

2. Особливості травматизму в окремих видах багатоборства

2.1. Вільні вправи

При виконанні вільних вправ найбільш типові ушкоджен­ня, зв'язані з різким, черезмірним прогинанням тулуба назад, в результаті яких виникає біль в області попереку. Мають місце і ушкодження гомілкового і лучезап'ясного суглоба.

Подібні ушкодження пов'язані або з непідготовленістю учнів, або з незадовільним станом місць занять.

При виконанні акробатичних вправ більшість ушкоджень зв'язано з розтягуванням і надривом зв'язок, м'язів і сухожил. Як правило, це обумовлено слабкістю м'язів або поганою роз­минкою перед виконанням вправ.

Велику групу складають ушкодження, зв'язані з приземлен­ням на ноги після переворотів і сальто. Найбільш часті тут роз­тягування зв'язок гомілкового суглоба. Акробатичні елементи з поворотами, які виконуються з помилками, також приводять до травм. Тут має місце ушкодження колінного суглоба.

Для профілактики більшості ушкоджень при виконанні акробатичних вправ рекомендується достатньо уваги приділяти спеціальним підготовчим вправам.

2.2. Вправи на колоді

Гімнастична колода — одна з найбільш небезпечних в гімнастичному багатоборстві. Тут частіше спостерігаються уш­кодження при приземленнях або при падінні з колоди, а також на колоду. Найбільш розповсюдженими травмами є удари грудної клітки, хребта, нижніх кінцівок.

Для попередження травматизму не слід форсувати навчан­ня. Необхідно добиватися досконалого виконання вправи спочатку на підлозі, потім на гімнастичній лаві, на низькій колоді і лише потім переходити на високу.

2.3. Перекладина і бруси різної висоти

Неточність в виконанні вправ або недостатньо міцний хват приводить або до удару об прилад, або до відриву від приладу і небезпечному падінню. Не менш небезпечні помилки при виконанні зіскоків з великої висоти і невдачні приземлення.

Вправи на перекладині і брусах різної висоти зв'язані з на­вантаженням в першу чергу на суглоби і м'язи верхніх кінцівок і плечового поясу. Процент ушкоджень на цих приладах по відношенню до інших випадків у чоловіків 53%, у жінок 47%.

Причиною ушкоджень частіше всього буває погана тех­нічна і фізична підготовка гімнастів. Багато випадків травма­тизму пов'язано з відсутністю або невмілою страховкою.

2.4. Бруси

Характер ушкоджень на брусах такий же, як і на перекла­дині. В однаковій мірі ушкоджаються верхні і нижні кінцівки. Досить часто травмуються кисті і передпліччя, особливо пальці рук в момент перехвату або після поворотів.

Нижні кінцівки травмуються в момент зіскоку або при падінні, інколи спостерігаються удари об частини брусів. 40% вправ на брусах виконуються в упорі на руках, ці вправи вима­гають достатньої сили м'язів, які приводять плече. Недостатній розвиток сили приводить до ушкоджень плечових і грудинно-ключичних суглобів, грудних м'язів, а також шкіри плеча.

2.5. Кільця

Специфіка виконання вправ на кільцях обумовлена кон­струкцією приладу. На відміну від інших — кільця рухомі.

Тому ускладнюються і вимоги до техніки виконання вправ в висі і упорі.

Кількість ушкоджень на кільцях відносно невелика. Якіс­ний аналіз травм при виконанні вправ на кільцях показує, що близько 30% ушкоджень зв'язано з елементами, які відно­сяться до групи викрутів. В момент виконання подібних вправ можливе ушкодження області плечового суглоба, розтягування акроміально-ключичного з'єднання, розтягування грудних м'язів і ключичної частини дельтовидного м'яза.

2.6.     Кінь

Всі вправи на коні виконуються в упорі, а це ставить підви­щенні вимоги до сили м'язів плечового поясу.

Локалізація травм на цьому приладі така: лучезап'ясний суглоб, ліктьовий суглоб, пальці рук.

2.7.     Опорний стрибок

Кількість травм на цьому виді багатоборства відносно не­велика, але всі вони бувають досить важкими. Більша половина усіх ушкоджень на цьому приладі пов'язана з розтягуванням і розривом зв'язок. При цьому травмується в першу чергу область колінного суглоба в результаті невдалого приземлення. Звертає на себе увагу ушкодження в області хребта, яке часті­ше всього обумовлене різким прогинанням в момент відштов­хування руками, інколи в момент приземлення. Помимо цього, причиною травм може бути і зіпсований прилад.

3. Методичні і організаційні вимоги на попередження травматизму

Для усунення причин травматизму і запобігання можливим його випадкам треба застосовувати широкий комплекс ор­ганізаційних заходів і методичних прийомів. У цьому комплексі велике значення мають методика навчання, та організації занять, належне утримання гімнастичного залу, приладів та систематичний контроль за їх станом, додержання  правил гігієни, постановка лікарського контролю та виховної роботи в колективі, а також застосування прийомів підтри­мування і страхування.

Для запобігання травматизму найважливіше значення ма­ють правильна методика навчання, а також методика проведення і організації занять. Такою методикою може бути тільки та, яка враховує: а) поступовий перехід від простих і легких до складніших і важчих вправ; б) дозування навантаження, своєчасне і доцільне чергування вправ, що діють на різні м'язові групи.

Запобігти травмам можна створенням сприятливих умов для виконання рухів:

1.   Попередньою роботою з метою підвищення базової
фізичної підготовки.

2.   Поступовістю в навчанні.

3.   Застосуванням допомоги при навчанні нових вправ.

4.   Приділенням особливої уваги опануванню тих компонентів руху, при виконанні яких найбільш часто трапляються травми (приземлення після зіскоків, стрибки, тощо).

5.   Застосування різного обладнання (матів).

6.   Застосування прийомів страхування.

7.   Достатнього усвідомлення учнями техніки вправ, прийомів страхування і правил використання снарядів.

4. Страховка і допомога при навчанні

Найпоширенішою причиною травматизму на заняттях гімнастикою є відсутність ефективного застосування прийомів страхування.

Гімнастичні вправи характеризуються високою точністю виконання і вимагають точного розрахунку, сміливості і рішу­чості. Проте найменша неточність у виконанні вправи може призвести до падіння, тому потрібно створити такі умови, щоб уникнути ушкоджень. В цьому випадку найзручніше за­стосовувати страховку і допомогу.

Під страховкою розуміють готовність тренера або гімнаста своєчасно надати допомогу учневі в випадку невдалої спроби.

На відміну від страховки допомога передбачає «проводку» учня по траєкторії руху, підштовхування і підтримку.

«Проводка» полегшує оволодіння рухом в цілому. Вико­ристовуючи «проводку», тренер повинен прикладати лише такі фізичні зусилля, які б не підміняли дії самого учня. Підштовхування — короткочасна фізична допомога, яка надається по ходу виконання окремих фаз руху.

Підтримка надається тренером, коли учні знаходяться в статичних положеннях (наприклад, в вихідних, проміжних і кінцевих положеннях), особливо в випадках, коли спортсмени ще недостатньо використовують свої зусилля.

Треба мати на увазі, що на першому етапі навчання по­переднє уявлення про вправу нечітке, тому перші спроби ви­конання вправи треба особливо уважно контролювати. Коли учень матиме чітке рухове відчуття, йому можна надати більшу самостійність у діях, але не послаблюючи контролю.

Щоб гарантувати безпеку під час виконання вправ, необ­хідно завчасно підготувати місце для занять. Біля приладів покласти достатню кількість гімнастичних матів та уважно перевірити надійність усіх кріплень. Особливу пильність треба проявляти під час виконання всієї комбінації багатоборства. Коли учень вправу виконує з середніми і дрібними помил­ками, допомога в значній мірі зменшується, але страховка має

місце.

Під час розучування нової вправи страховку можна вва­жати надійною лише тоді, коли перші спроби виконують на низьких приладах, де зручно подавати допомогу руками або використовувати різні пристосування. На практиці використо­вують такі методичні прийоми:

1.   На місце приземлення кладуть велику кількість гімнастичних матів, які зменшують висоту приземлення та гарантують спортсменові безпеку.

2.   Складну і важку вправу виконують на іншому зручнішому приладі.

3.   Вправу треба виконувати за допомогою різних пристосувань, які виключають або зменшують почуття страху.

Основні вимоги до застосування прийомів страхування. За­стосування прийомів страхування в рішучий момент є дуже склад­ною і відповідальною справою і вимагає від викладача підвищення його кваліфікації, вдосконалювання в прийомах, застосування но­вих прийомів тощо, виходячи з таких принципів:

1.  Пояснювати гімнасту способи дій при невдалому виконанні вправи (самоохорона).

2.  Правильно вибрати місце, не заважаючи гімнасту виконувати вправи.

3.Змінювати своє місце залежно від форми і характеру вправ, що виконуються.

   4 Вибрати правильний спосіб страхування і допомоги:

а)     підтримувати гімнаста так, щоб не сковувати його рухів;

б)     тримати гімнаста за плече і тулуб, дуже рідко — за ноги;

в) під час виконання деяких вправ (сальто з перекладини і кілець, зіскок ноги нарізно з перекладини тощо) допомагати і страхувати повинні два чоловіки, а також слід застосовувати підвісні пояси.

5.     Створювати умови для найкращого приземлення (застосовуючи мати).

6.     Уникати дрібної опіки.

Прийоми страхування і прийоми допомоги мають різну мету: перші — це заходи запобігання травмам, а другі — методичні прийо­ми навчання вправам (сприяти виникненню м'язових відчуттів). Але для тих і інших часто застосовують одні й ті самі прийоми.

Для забезпечення ефективної допомоги або підтримки під час виконання вправ на приладах застосовують різні способи захватів рук, плеча тощо. Попередній захват не завжди по­трібний, але треба бути напоготові до нього.

Під час виконання висів, упорів, розмахування, деяких зіскоків та інших вправ без перевертання гімнаста, захват може бути по­стійним і не змінюватись. Це — захват однією чи обома руками, при якому великі пальці того, хто страхує, розміщені зверху.

Там, де має місце перевертання гімнаста, захват руками під час руху змінюється; у багатьох випадках тренер підтри­мує під час виконання рухів гімнаста однією рукою зверху, другою — знизу. Інколи доцільно застосовувати попередній захват, тоді великі пальці страхуючого спрямовані вниз (зіскок переворотом з кілець).

5. Особливості страховки і допомоги в окремих видах багатоборства

5.1. Вільні вправи

Страховка на даному виді багатоборства забезпечується:

1. Знанням техніки вправи.

2.    Швидкістю рухової реакції.

3. Умінням швидко і правильно вибрати місце для страховки.

  4. Умінням визначити найбільш доцільний момент для допомоги.

Деякі прийоми страховки і допомоги

1. Кувирок вперед з упору присівши. Стати на одне коліно збоку від учня, однією рукою підтримати під спину біля шиї.

Нахиляти голову, супроводжуючи рух рукою до закінчення перекату через спину. Другою підтримати під таз або коліно.

2.    Кувирок назад з упору присівши. Стати на одне коліно збоку від учня. В момент постановки рук (при перекаті назад) однією рукою підтримати під спину, піднімаючи її (для полегшення роботи рук), а другою — під коліно.

3.    Переворот з голови. Стати збоку від гімнаста біля місця поштовху руками. Однією рукою підтримати під спину, а другою — знизу за плече. При падінні підтримати під черево.

5.2. Вправи на колоді

Прийоми страховки на цьому приладі мають свої особливості.

1.    При виконанні наскоків страхувати у місця відштовхування (біля мостика), а потім швидко пересуватися до місця приземлення на колоді.

2.    При зіскоках, які виконуються поштовхом ніг, страхувати збоку і підтримувати гімнастку в області спини; при зіскоках з упора присів і на колінах тримати за руку і в області черева; при перевороті в сторону стояти з сторони спини і тримати за поперек; при перевороті вперед одною рукою підтримувати під плече, другою — в залежності від напрямку можливого падіння.

3.    В час пересування по колоді страхуючий знаходиться рядом з виконавцем з боку можливого падіння, щоб мати змогу при втраті рівноваги подати руку для опори.

Деякі прийоми страховки і допомоги

1.                 Зіскок переворотом вліво з поворотом на 90° (з кінця колоди). Стати лівим боком до кінця колоди. Лівою рукою підтримувати гімнастку за ліву руку вище ліктя, правою — під бік.

Перекладина і бруси різної висоти

Прийоми страховки в цих видах багатоборства спрямовані на попередження падіння на голову або прямі руки. Для цього потрібно слідкувати за точністю виконання вправ, за правильностю проходження кожної фази руху, виконання хватів.

Деякі прийоми страховки і допомоги

1. Підйом переворотом. Низька перекладина. Стати спереду перекладини збоку від гімнаста. Одну руку покласти на плече, другу  під спину або біля задньої частини стегна. Тільки-но ноги спортсмена перейдуть на перекладину, однією рукою підтримати їх, а другою, — поставивши вище ліктя під груди, допомогти вийти в упор.

2.  Підйом махом назад. Стати трохи позаду перекладини, збоку від гімнаста. Під час маху ззаду, підтримуючи під стегна, допомогти вийти в упор. Якщо спроба була невдала, і гімнаст повернеться у вис, підтримати за поперек обома руками або однією під спину. Неповний вихід в упор може супроводжуватися швидким опусканням у вис. Підтримкою обома руками за поперек зменшити швидкість. Якщо гімнаст пішов на оборот назад і виконав його, руками зупинити рух ніг, щоб зафіксувати закінчення обороту.

3.   Оборот вперед верхом. Низька перекладина. Стати позаду перекладини збоку від гімнаста. Однією рукою (під перекладиною), повернутою долонею назад, взяти за зап'ястя, а другу в другій половині обороту — під спину, щоб допомогти вийти в упор. Якщо рух вперед під час обороту триває, рукою, яка знаходиться на зап'ясті, підтримати під плече і зупинити рух.

4.   Зіскок махом вперед. Стати на відстані одного кроку   попереду перекладини, збоку від гімнаста. Той, хто страхує, повинен знати, що під час виконання зіскоку, падають здебільшого на спину. Отже, той, хто страхує, повинен супроводжувати гімнаста до приземлення, а в разі невдалого виконання — підтримати під спину.

5.  Зіскок дугою. Низька перекладина.  Стати збоку від гімнаста, однією рукою взяти за зап'ястя, другу покласти на плече. Це допоможе гімнасту правильно вийти з-під перекладини. Якщо спортсмен впевнений у своїх силах, тренер стає біля  місця приземлення, збоку від гімнаста. Однією рукою тримає за зап'ястя, другу ставить під спину біля поясу. Під час приземлення ще тримає за руку або бере ззаду обома руками за поперек.

6.   Із вису присівши на одній нозі, друга — над жердиною, махом однією підйом переворотом в упор на верхню жердину (в/ж). Бруси : різної висоти. Стати посередині брусів збоку від гімнастки. Однієї рукою підтримувати її під плече, а другою — під спину.

7.   Зіскок кутом вліво — назад (з сіду кутом) обличчям до в/ж з поворотом направо — кругом. Бруси різної висоти. Стати позаду гімнастки, ліва рука — на попереку, права — на зап'ясті правої руки.. Під час перемаху ногами і перевороту вправо, ліва рука підтримує під спину, друга — разом з рукою гімнастки відводиться вбік.

5.4. Вправи на брусах

При виконанні розмахування на брусах особливу увагу слід звертати на переміщення плечей. При виконанні маху вперед страхуючий одну руку ставить під таз, другу — під плече ззаду; маху назад — одну руку під черево, другу під плече знизу під жердину. При кувирках підтримка надається під спину знизу жердин.

Деякі прийоми страховки і допомоги

1. Підйом махом вперед з упору на передпліччях. Бруси низькі., Стати обличчям до брусів, однією рукою взяти гімнаста за руку біля плеча, а другу провести під жердинами під спину, допомагаючи вийти в упор.

2.   Підйом махом вперед з упору на руках. Бруси середні. Стати обличчям до брусів. Під час підйому гімнаста/в упор підтримати його за руку вище ліктя, другу руку підставити під спину (рука під жердинами),   допомогти вийти в упор.

3.   Підйом махом назад з упору на передпліччях. Бруси низькі. Стати обличчям до них. Однією рукою тримати гімнаста за руку біля плеча.

4. Підйом махом назад з упору на руках. Бруси середні. Стати обличчям до брусів. Коли спортсмен набирає мах з упору зігнувшись, одною рукою страхуючий бере гімнаста біля плеча, другу — ставить до спини, біля попереку.

Під час маху назад однією рукою під груди, а другою — • стегна допомагають вийти в упор. Після підйому беруть гімнаста обома руками вище ліктя.

5 Підйом розгином з вису зігнувшись в упор. Стати обличчям по брусів. Страхувати однією під спину біля шиї, а другою — за поперек і допомогти виконати вправу (руки під жерди­нами).

6. Стійка на плечах. Стати обличчям до брусів, однією рукою підтримати під плече (або черево), другою — під спину (руки під жердинами).

5.5. Вправи на кільцях

Страхуючий повинен чітко уявляти специфіку роботи на кільцях. Головне його місцеположення — на лінії кілець збоку.

При виконанні викрута вперед страхуючий одною рукою супроводжує гімнаста під стегно, другою — надає допомогу, підтримуючи під груди і злегка піднімаючи гімнаста. При ви­конанні викрута назад одною рукою допомагає під спину, піднімаючи гімнаста, другою — зустрічає ноги.

Деякі прийоми страховки і допомоги

1.   Вис прогнувшись- Стати збоку від гімнаста. Однією рукою підтримати його під спину, а другою — під плече. Починають навчання на низьких кільцях.

2.   Вис зігнувшись. Стати збоку від гімнаста. Однією рукою підтримати його під спину біля шиї, а другою — під таз.

3. Спад назад у вис зігнувшись. Стати збоку від гімнаста. Однією рукою підтримувати його під спину біля шиї, а другою — під таз.

4.  Підйом махом вперед. Стати під кільцями збоку від гімнаста. Однією рукою допомогти підтримуючи спину, для виходу в упор, а другою — трохи пригальмувати рух махом вперед.

5.  Підйом махом назад. Стати збоку від гімнаста. Допомогу надають одночасно обома руками: однією під черево, другою під стегна.

Зіскок  махом вперед. Стати під кільцями збоку і трохи спереду від  гімнаста. В момент зіскоку підтримати його однією рукою під  спину, а другою — під черево.

6. Лікарський контроль

Одним з головних засобів профілактики травматизму є лікарський контроль. Не менше одного разу на рік учні  по­винні проходити поглиблене лікарське обстеження

Причиною травматизму може бути перевтома учнів, вона може бути своєчасно виявлена учителем. Основні ознаки:

— зниження уваги до занять, низька рухова активність

— погіршення якості виконання вправ;

— порушення координації рухів;

—  побліднення, тремтіння кінцівок.

В цілях профілактики перевтоми рекомендується точно регулювати фізичне навантаження в процесі заняття, уникати вправ, пов'язаних з ризиком, використовувати умови, які полегшують виконання вправ, а також систематично роз­вивати фізичні здібності учнів.

Викладач не повинен допускати до занять осіб, що не пройшли попереднього лікарського контролю, і тих, які з'явились на заняття без медичного огляду після кількох днів хвороби. Бо навіть недовгочасна хвороба знижує рівень тренованності, а інколи й погіршує загальний стан здоров'я.