прикладні вправи 4 курс

В групу прикладних вправ включається ходьба і біг, рівновага, лазіння і перелазіння, переповзання, піднімання і перенесення вантажу, кидання і ловіння предметів. Крім своєї безпосередньої прикладності в різноманітних областях фізичної діяльності людини, зазначені вправи мають велике значення для удосконалення сили, швидкості, витривалості і спритності.

Завдяки простій руховій структурі прикладні вправи доступні будь-якому контингенту учнів. Деякі із цих вправ є хорошим коригуючим засобом при виправленні цілого ряду фізичних вад, тому не випадково в програмах фізичного виховання школярів і молоді прикладні вправи займають чимале місце.

Прикладні вправи цінні і тим, що їх можна виконувати в умо­вах природничої місцевості, з використанням різноманітних пред­метів; устаткування місць занять не складно і не дорого.

Під час активного відпочинку прикладні вправи наряду з іншими засобами спромагаються успішно застосовуватися спортсменами самої високої кваліфікації.

Прикладні вправи спромагаються включатися у всі частини заняття, а навчання основним вправам проводиться в основній його частині. Заключна частина будь-якого заняття по гімнас­тиці, що має завданням утворення умов для протікання віднов­них процесів, неможлива без такої вправи як ходьба.

1. Ходьба і біг

Ходьба — це складний по координації автоматизований навик, що має важливе значення в житті людини. Ходьба утягує в роботу не тільки м'язи ніг, але і впливає на м'язи всього тіла, що сприяє поліпшенню роботи серцево-судинної і дихальної систем. При спокійній ходьбі ритмічна робота м'язів, коли чергується напруга із розслабленням, створює сприятливі умови для заспокоєння організму, у той же час швидка ходьба дає чимале фізіологічне навантаження.

Вправи в ходьбі, що застосовуються на кожному занятті по гімнастиці, сприяють рішенню гігієнічних завдань і допо­магають оволодіти навиками організованого колективного пересування. Вправи в ходьбі можна виконувати в поєднанні з різноманітними рухами рукою і тулубом.

На заняттях гімнастикою застосовуються такі вправи в ходьбі, похідний чи звичайний крок, ходьба на носках, на п'ятах, на внутрішній і зовнішній стороні стоп, ходьба з опо­рою руками об коліна, ходьба пригнувшись, ходьба «крадь­кома», ходьба із високим підніманням стегна (згинаючи ноги вперед), ходьба в напівприсіді і присіді, ходьба випадами, ходьба приставним і перемінним кроком, ходьба схресним кроком вперед і вбік, поєднання ходьби і стрибків.

Біг в порівнянні з ходьбою більш динамічна вправа, тому вплив його на руховий апарат, серцево-судинну і дихальну системи більш значний. Біг — прекрасний засіб для удоско­налення таких здібностей, як швидкість і витривалість.

Характер бігу і його інтенсивність можуть бути різноманіт­ними, тому біг застосовується в усіх частинах уроку гімнастики.

На заняттях гімнастикою застосовуються такі різновиди бігу: біг звичайний, біг з високим підніманням стегна, зі згинанням ніг назад, з підніманням прямих ніг вперед або назад, біг схресним кроком вперед і вбік, біг з додатковими рухами, з поворотами, зупинками, киданням і ловінням пред­метів, із перестроюванням, із стрибками через перешкоду, з пересуванням по перешкодах, чергування бігу і ходьби і т. п.

Методика навчання

Основним методом навчання ходьбі і бігу є цілісний метод, тобто після показу і пояснення, як виконувати вправу, про­понується її виконати в цілому.

В окремих випадках, коли в учнів вправа не виходить, можна застосувати метод розчленування, тобто виконати вправу по частинам.

В першу чергу необхідно звертати увагу на правильну по­становку стоп. В момент постановки на землю стопа повинна бути злегка розгорнута назовні, а при бігу стає більш прямоліній­но. Ноги не можна надмірно розслаблювати, щоб вони не «во­лочились» по землі, а також не слід їх ввесь час напружувати.

Необхідно домагатися, щоб вагання тулубу (прямовисні і бокові) були зведені до мінімуму.

Рухи руками при ходьбі повинні бути вільними і розма­шистими як в ліктьових, так і в плечових суглобах.

2. Вправи в рівновазі

Вправи в рівновазі предстваляють собою рухові дії, спря­мовані на оволодіння умінням зберігати стійке положення тіла, пересуватися різноманітними способами, виконувати всілякі рухові дії на підлозі, приладах, предметах з невеликою площею опорної поверхні.

Спроможність зберігати стійке положення тіла на зменшеній площі опори є надзвичайно важливою функцією пристосуван­ня організму людини до умов його рухової діяльності.

Особливості вправ в рівновазі:

1. Вправи в рівновазі — складний руховий навик, що скла­дається із двох взаємозв'язаних частин, уміння зберігати стійке положення тіла на зменшеній площі опори і уміння викону­вати різноманітні рухові дії в цих умовах. Добре відомо, що зберігати рівновагу легше при виконанні добре освоєних дій і значно трудніше при погано засвоєних або цілком не знайо­мих рухах.

2. Вправи в рівновазі — рухи на спритність. При їх вико­нанні проявляється діяльність багатьох аналізаторів: зорового, рухового, тактильного. При збереженні рівноваги діється рівномірний розподіл м'язового тонусу. В основі регулювання останнього лежать тонічні скорочування м'язів і тонка про-приоцептивна чутливість. Особливу роль в збереженні рівно­ваги відіграє тактильна чутливість підошвенної частини стопи.

3. Процес занять вправами в рівновазі формує прикладні
рухові навики в умінні зберігати стійке положення тіла в самих різноманітних умовах рухової діяльності. Крім того, ви­конання вправ в рівновазі покращує просторове орієнтуван­ня, позитивно впливає на розвиток м'язів тулуба і нижніх кінцівок, сприяє формуванню правильної постави. Система­тичні заняття вправами в рівновазі позитивно впливають на виховання спритності і сміливості учнів. При цьому важливо визначити, що спроможність зберігати рівновагу розвивається і удосконалюється в процесі онтогенеза. Найбільш інтенси­вно розвиток функції рівноваги діється в період від 7 до Ю років і завершується до 12 років (Є. Я. Бондаревський, 1963).

Навчання вправам в рівновазі

Навчання вправам в рівновазі здійснюється з викорис­танням словесного, наочного і практичного методів. По­слідовність навчання залежіть від умов, що визначають їх складність для освоєння.

Умови, що впливають на виконання вправам в рівновазі

При збереженні рівноваги тіла на людину діють зовнішні сили — вага тіла і реакція опори. Якщо ці сили взаємно врівно­важені, людина зберігає рівновагу. Взаємне врівноваження зовнішніх сил залежить від ряду умов:

1.  Величини площі опори — чим більша площа опори, тим легше зберігати рівновагу, тобто стійкість збереження рівно­ваги залежить від кута стійкості, а цей кут утворюється лінією сили тяжіння і лінією, що з'єднує центр мас тіла із відповід­ними краями площі опори, чим менше цей кут, тим більше стійкість. Очевидно, що вправи, що виконуються на порівняно великій площі опори більш легкі (стійка на ступнях легше стійки на носках; стійка на ступні легше стійки на носках).

2.Висота розміщення центру маси тіла від площі опори. Чим вище центр маси від площі опори, тим трудніше зберігати рівновагу. Це пояснюється тим, що тіло людини не можна розглядати як незмінну систему; воно постійно змінюється за рахунок вагання центру маси в межах площі опори, і чим вище розташований центр маси, тим це вагання більше (вправа в стійці з піднятими руками вгору, трудніша вправи в стійці з опущенними руками, а в стійці на носках ще трудніша, тобто тут одночасно підвищується центр маси тіла і зменьшується пло­ща опори).

Необхідно навчити учнів ходити і бігати правильно і економно, а також різноманітними по довжині кроками. Для цього доцільно використовувати розмітку на підлозі чи майданчику.

Перехід від одного виду ходьби чи бігу до іншого, як пра­вило, здійснюється в русі. Інтенсивність навантаження регу­люється зміною темпу ходьби чи бігу, тривалістю їх засто­сування.

При виконанні вправ в ходьбі необхідно звертати особливу увагу на поставу, в особливості на заняттях з дитячими група­ми. Для переходу від одного виду ходьби чи бігу до іншого зазначається спосіб і після цього подається команда «РУШ!», наприклад «На носках — РУШ!», «В присіді — РУШ!» і т. д.

3.  Міра вагання центру маси тіла над площею опори. Міра вагання залежить від характеру рухів і положень частин тіла. При динамічних вправах вагання центру маси завжди більше, чим при статичних. Крім того, при положенні руки в сторони, а також при утриманні жердини в горизонтальному поло­женні вагання центру маси більш повільне, чим без жердини чи при положенні руки вгору (вправа в бігу трудніша вправи в ходьбі, стрибки з поворотами ще трудніші, бо вагання центру маси досягає найбільшої величини.

4.  Стійкість площі опори. Виконання вправ в рівновазі лег­ше на приладі з стійкою площею опори і значно складніше на колоді, яка гойдається, чи на набивному м'ячі.

5.  Участь комплексу аналізаторів (зорового, тактильного, вестибулярного). Виключення одного із них чи обмеження його функцій значно ускладнює виконання вправ в рівновазі (вправи з закритими очима значно складніші, чим з відкри­тими; без взуття зберігати рівновагу легше, ніж в жорсткому взутті; фіксоване положення голови ускладнює виконання вправ в рівновазі).

6.  Висота приладу. На високих приладах рівновагу зберігати трудніше, ніж на низьких. В цьому випадку те, що ускладнить виконання вправи в рівновазі, є психологічний чинник — чуття страха.

Знаючи ці особливості вправ в рівновазі і умови, що впли­вають на їх виконання, учитель спромагається розподілити навчальний матеріал в такій послідовності, що буде сприяти успішному їх навчанню.

Очевидно, вправи в рівновазі доцільно освоювати в усіх варіантах, спочатку на підлозі, після цього на гімнастичній лаві (дошці чи рейці), далі на гімнастичній колоді (на низькій і високій) і на набивних м'ячах.

Орієнтовна   послідовність навчання вправам в рівновазі:

1.   Вправи на підлозі. Ходьба по лінії, накресленій крейдою, ходьба на носках руки в сторони і вверх; стійка на одній нозі руки в сторони; те ж, але руки вверх; мірна стійка (стопи одна перед іншою на одній лінії) із закритими очима.

2. Вправи на гімнастичній лаві. Ходьба, ходьба на носках, руки в сторони; ходьба з переступанням через м'ячі; ходьба з присіданням; стійка на одній нозі з закритими очима; пово­роти кругом на носках; те ж стрибком.

3. Вправи на колоді. Стійка на носках, ходьба на носках руки в сторони; ходьба в напівприсіді; мірна стійка із закри­тими очима; присідання і перехід в упор присівши, сід, в упор стоячи на коліні; ходьба приставними кроками; повороти на носках на 180°, теж махом однієї ноги; стійка на одній нозі із закритими очима.

      4.Вправи на набивному м'ячі. Стійка руки в сторони; присідання, руки вперед; ходьба по м'ячах; стійка на одній нозі; стійка із закритими очима.

3. Лазіння і перелізання

Вправи в лазінні і перелізанні — активні рухові дії, вико­нання яких включає в роботу всі ланцюги рухового апарату. Наявність великої кількості прийомів в лазінні по різним гімнастичним приладам (під нахилом поставлених гімнастичних -лав, гімнастичній стінці, канатам, шестам), перелізання через гімнастичну колоду, коня, козла, горки матів — роблять ці вправи доступними для учнів всіх вікових груп.

На заняттях основною гімнастикою в молодших класах вправи в лазінні проводяться в змішаних упорах і висах. Лазіння в змішаних висах і упорах виконується з меншою напругою, чим лазіння на одних руках тому, що при виконанні лазіння в змішаних висах в роботі приймають участь руки, ноги і м'язи тулуба.

Враховуючи складність вправ в лазінні, необхідно проводи­ти їх, починаючи з простих прийомів, таких як лазіння по гімнас­тичній лаві поставленій під нахилом, гімнастичній стінці, похи­ло і горизонтально підвішених канатах, а потім переходити до навчання прийомам лазіння по вертикальному канату.

Навчання лазінню і перелізанню

Прості способи лазіння і перелізання опановуються зразу після показу і пояснення. В окремих випадках можна засто­совувати метод виконання по розділенням. Так, наприклад, при навчанні перелізанню через колоду або гімнастичного коня подаються такого рода розпорядження:

1 — стрибок в упор — виконуй раз !

2— лягти на живіт і обхопити руками прилад — виконуй два !

3 — перенести ноги через прилад, повертаючись в сторону захвата руками приладу і зіскочити з нього вперед в стійку боком до приладу — виконуй три !

Застосовуючи цей метод, можливо швидко, без грубих по­милок навчити дітей тим чи іншим руховим діям.

Навчання лазінню по канату.

Лазіння по канату — найбільш складна вправа і без відповідної підготовки учню часто не вдається піднятися навіть на невелику висоту на канаті. Вправи в лазінні по канату потребують доброї силової підготовки і уміння поєднувати рухи руками і ногами.

Досвід роботи учителів по фізичній культурі посвідчує про те, що навчити дітей «цілісним» методом дуже важко. Для навчання учнів лазінню по канату рекомендується спеціально складена програма по принципу алгоритмічних розпоряджень. Крім цьо­го, рекомендується починати навчання лазінню по канату спосо­бом в висі на зігнутих руках з захватом канату ногами.

Лазіння в висі на зігнутих руках

В.п. — вис на зігнутих руках.

1. — зігнути ноги вперед і захопити канат ногами схресно так, щоб зовня сторона стопи одної ноги і внутрішня сторона голені другої тісно притискувались до канату. 2 — випрям­ляючи ноги, ще вище підтягнутись на руках і, зберігаючи захват канату ногами, почерзі перехватити руки вище так, щоб залишитись в висі на зігнутих руках.

Приступати до навчання потрібно з перевірки готовності учнів до оволодіння даною вправою:

1 — перевірити знання про те, що починати лазіння слід з вису на зігнутих руках, а захват канату ногами робити так, щоб стопа і голінь тісно притискувались до канату;

2 — перевірити уміння виконувати вис на зігнутих руках (5-6 сек) на гімнастичній стінці і піднімати зігнуті ноги в висі 5-6 разів.

Якщо ці вимоги виконуються, то можна приступити до навчання лазінню по навчальній програмі приведеній нижче. Перша серія навчальних завдань.

1. З вису на зігнутих руках на гімнастичній стінці, повільно розгинаючи руки, перейти в вис за 6-8 сек. Повторити 2-3 рази.

2. Те ж, але утриматись в висі на зігнутих руках 4-5 сек.

3.   З вису на гімнастичній стінці підняти зігнуті ноги впе­ред, як можна вище, і опустити в в.п.. Повторити 8-10 разів.

4.   З вису сидячи ноги нарізно на канаті, перейти в вис лежачи з почережним перехватом рук в вис стоячи. Повторити 2-3 рази.

Друга серія навчальних завдань.

1.  З вису стоячи на канаті, відштовхуванням ніг прийняти положення вису на зігнутих руках на канаті і висіти на протязі 4-5 сек. Повторити 2-3 рази.

2.  Сидячи на гімнастичній лаві захопити ногами гімнас­тичну палку, імітуючи захват каната. При вірному захваті палка повинна утримуватись вертикально.

3.    Сидячи на гімнастичній лаві, захопити канат ногами так, як було описано вище.

4.    З вису на зігнутих руках захватити канат ногами і утри­мувати це положення 5-6 сек.

Третя серія навчальних завдань.

1.   З вису стоячи на зігнутих руках захопити канат ногами і, розгинаючи ноги, перехопити руки вище. Повернутись в в.п.. Повторити 2-3 рази.

2.   Те ж, але після випрямлення ніг перехопити руки вище і повернутись в в.п. Повторити 2-3 рази.

Четверта серія навчальних завдань.

1.  Те ж, що друга вправа третьої серії, але після перехвату рук, згинаючи ноги, захопити ними канат вище і повернутись в в.п. Повторити 2-3 рази.

2.  Те ж, але виконати 2-3 перехвати руками і ногами і

повернутись в в.п.

3.  Те ж, але виконати 4-5 перехватів.

4.  Лазіння по канату на 2 м і повернення.

5.  Лазіння по канату на задану відстань: хлопчики — 3 м, дівчатка — 2 м.

Лазіння в три прийоми

В.п. — вис на прямих руках. 1 — зігнути ноги вперед і захва­тити канат ногами (підйомом однієї і п'яткою другої ноги). 2 — не ослаблюючи захвата ногами, розігнути їх (відштовхуючись) і зігнути руки. З — почерзі перехопити руки вверх і прийняти в.п., не відпускаючи захвата каната ногами (рис. 36).

Лазіння в три прийома застосовується в заняттях з жіно­чими групами та групами дітей середнього шкільного віку, так як навантаження падає не тільки на м'язи рук і плечового поясу, і на м'язи ніг. При навчанні цьому способу лазіння потрібно добре оволодіти прийомами лазіння на вертикальній драбині.

Для полегшення засвоєння прий­омів лазіння на канаті рекомендують­ся такі вправи:

1. а) вис на канаті на прямих руках і розгойдування в висі; б) вис після відштовхування ногами або з невеликого розбігу.

2. Розучування захвата ногами, сидячи на лаві.

3.   Захват ногами каната в положенні виса на прямих руках.

4.   З виса сидячи на полу ноги нарізно підтягуючись і спи­раючись п'ятками об підлогу, вис лежачи на зігнутих руках.

Лазіння в два прийоми

Є два варіанти лазіння по канату в два прийоми.

Перший варіант. В.п. — вис на прямій руці, друга рука тримає канат на рівні підборіддя. 1 — згинаючи ноги вперед, захва­тити канат, як при лазіння в три прийома. 2 — розгинаючи ноги (відштовхуючись), підтяг­нутись на одній руці, а другою перехопити канат вверху.

Другий варіант. В.п. — вис на прямих ру­ках. 1 — підтягуючись на руках, зігнути ноги і захватити ними канат. 2 — розгинаючи ноги (відштовхуючись), перехопити канат руками, тобто перейти в вис на прямих руках.

Для полегшення засвоєння прийомів лазіння на канаті рекомендуються вище приведені вправи.