гівмастика у фіз.вих 2 курс л

1. Місце гімнастики в системі фізичного виховання

Гімнастика — один з діючих і універсальних засобів фізич­ного виховання. Це система специфічних вправ і методичних прийомів, які використовуються з метою фізичного виховання, освіти, спортивної підготовки, оздоровлення, відновлення, лікування, набуття життєво важливих навичок.

Завдяки доступності, ефективності і емоційності вправ в заняттях гімнастикою найкращим чином вирішуються задачі, типові для фізичного виховання в цілому.

Вплив фізичних вправ багатосторонній, він зумовлений чи­сельними факторами і залежить від того, які саме ці вправи, для кого пропонуються (вік, стать, рівень фізичної підготовки, стан здоров'я), як застосовуються рухи та як і в яких умовах вико­нуються (методика навчання і виховання). Саме тому фізичні вправи є основними і специфічними засобами не лише фізичного розвитку, а й фізичного виховання. Серед різних фізичних вправ найважливіше місце належить гімнастичним. Окремі з них мають значення підготовчих не лише до окремих видів спорту і навіть до окремих спортивних вправ і значення допоміжних для роз­в'язання певних завдань на будь-яких уроках (розминки, дихальні, для розслаблення м'язів). Гімнастичні вправи є і основним змістом різних видів гімнастики (основної, спортивної, художньої, акробатики, лікувальної, в режимі робочого дня на виробництві). Отже, за спеціальним призна­ченням гімнастичні вправи прийнято поділяти на підготовчі (загальнорозвиваючі), спеціально-підготовчі і основні спеціальні вправи. Тому гімнастичні вправи стають найважливішими і най­ефективнішими засобами для розв'язання завдань фізичного виховання людей усіх вікових категорій і статей.

2. Гімнастика — навчально-наукова дисципліна

Засоби гімнастики і методи, які вона використовує, за­стосовуються для розв'язання завдань фізичного виховання в навчальних закладах, на виробництві ( фізкультурні паузи), в побуті («зарядка»), в лікувальних закладах (лікувальна гімнас­тика). Вона є одним з засобів спеціальної або загальної фізич­ної підготовки спортсмена.

Основна гімнастика значне місце посідає у фізичному ви­хованні учнів системи профтехосвіти, середніх спеціальних навчальних закладів, студентів вузів, у фізичній підготовці воїнів.

Уроки основної гімнастики в школі є головною формою ведення занять з фізичного виховання.

Гімнастика наукова дисципліна — є частиною науки про фізичне виховання.

Об'єктом дослідження в гімнастиці є вивчення закономірностей фізичного розвитку і удосконалення людини з допомогою засобів, які характерні для гімнастики.

Актуальним є вивчення закономірностей навчання склад­ним вправам, які в повсякденному житті не зустрічаються.

Предмет дослідження — характеристики об'єкту досліджен­ня. Гімнастика має свій предмет дослідження, який може в якійсь мірі значно відрізнятися від інших спортивних дис­циплін.

Дослідженню підлягають такі характеристики, як:

—техніка гімнастичних вправ;

—методика розвитку фізичних здібностей;

—методика навчання гімнастичним вправам;

—методика проведення гімнастики в школі;

—методика підготовки спортсменів.

3.    Методичні особливості викладання гімнастики

Методичні особливості викладання гімнастики були сфор­мульовані на 2 Всесоюзній гімнастичній конференції, що відбу­лась у 1948 році. До методичних особливостей відносяться:

1)   різнобічний вплив на людину;

2)   широке використання засобів;

3)   можливість вибіркового впливу на окремі системи  організму, окремі частини тіла і навіть на окремі м'язові групи та суглоби;

4)   сурова регламентація і точне регулювання навантаження фізичних вправ, виходячи з завдань педагогічного процесу;

5)   можливість ускладнення і комбінування вправ, використання одних і тих же вправ в різних цілях.

Використовуючи методичні особливості викладання гімнастики   вирішуються такі задачі:

1.    Освітньо-розвиваюча з метою підвищення функціонального стану організму, удосконалення рухових здібностей.

2.    Оздоровча з метою підвищення життєздатності організму, відновлення працездатності, профілактики і лікування професійних і других захворювань.

3.    Навчання життєво важливим руховим навичкам прикладного характеру.

4.    Виховання вольових якостей людини. Ця задача виконується як спеціальним добором гімнастичних вправ, так і різноманітними методичними прийомами їх застосування.

5.    Оволодіння спортивними програмами.

4.    Характеристика засобів гімнастики

В педагогічній практиці фізкультурного руху визначається три головних напрямки використання засобів гімнастики:

використання гімнастичних вправ в процесі загального роз­витку людини;

використання засобів гімнастики для формування життєво важливих навичків, які необхідні в трудовій і повсякденній практиці;

оволодіння складними гімнастичними вправами в процесі інтенсивної фізичної підготовки і спортивної практики.

Гімнастичні вправи традиційно об'єднуються в групи, які називаються засобами гімнастики:

1. Стройові і порядкові вправи, що проводяться при вирі­шенні ряду допоміжних завдань заняття.

Стройові вправи — це найбільш економні способи шику­вання, перестроювання, розмикання, пересування та інших дій, які виконуються відповідно до команд і правил Стройо­вого статуту Збройних Сил.

За допомогою порядкових вправ розв'язують ті самі за­вдання, що й за допомогою стройових, але іншими формами' гімнастичних шикувань, розмикань і пересувань.

Різновиди стройових і порядкових вправ, які застосову­ються залежно від умов занять і контингенту учнів (стать, вік, підготовленість), сприяють: вихованню доброї постави і розв'язанню важливих гігієнічних завдань; набуванню навичок колективно пересуватися і військово-прикладних навичок, удосконаленню навичок різноманітних способів пересування.

Стройові і порядкові вправи поділяються на:

1.   Прийоми (стройові і порядкові).

2.   Дії на місці.

3.   Дії в русі.

4.   Спеціальні вправи на місці і в русі.

2. Підготовчі вправи — це рухи різними частинами тіла в різних напрямках з різною амплітудою, швидкістю і напру­женням, що забезпечують як розвиток певних якостей, так і опанування загальних основ руху.

Підготовчі вправи застосовують на заняттях різними вида­ми гімнастики та спорту для розв'язання різних завдань. Ці вправи спрямовані на оволодіння основами рухової діяльності. Вони є основним змістом ранкової гігієнічної та виробничої гімнастики; вони можуть бути певними елементами вільних вправ, вправ на приладах, різних стрибків та прикладних вправ, їх застосовують для розвитку рухових здібностей — сили, гнуч­кості, координації рухів тощо; вони відіграють роль допоміжних вправ, призначених для підготовки організму до наступної ро­боти на початку чи на прикінці заняття, для розв'язання зав­дань лікувального характеру (у лікувальній гімнастиці) і т.д.

Підготовчі вправи складаються з таких елементів: рухи ру­ками — плечовим поясом, передпліччям, руками в плечових суглобах; рухи ногами — згинання і розгинання в гомілковому суглобі, рухи в кульшовому і колінному суглобах; рухи тулубом і головою — нахили, повороти і кругові рухи.

3. Прикладні вправи — одні з головних засобів основної гімнастики, оскільки можуть застосовуватись у трудовій та оборонній діяльності.

До цієї групи вправ належать:

1) Ходьба (похідний крок, стройовий крок, крок з пригинанням, крадькома, випадами, високо піднімаючи стегно, на носках, на п'ятах). Ходьба — це найпоширеніший вид фізичних вправ. Різні види ходьби в житті людини становлять один з найважливіших видів м'язової діяльності, простої на вигляд, але складної щодо координації і в значній мірі автоматизованої. Під час ходьби велика кількість груп м'язів виконує динамічну роботу ритмічно і без різкого напруження. Ритмічне чергування роботи і відпочинку м'язових груп під час ходьби (циклічність) створює умови для заспокоєння органів дихання і кровообігу. Застосування ж швидкої, навіть не дуже тривалої ходьби, а також ходьби з більшим силовим навантаженням активно впливає на підвищення інтенсивності діяльності організму.

Ходьбу застосовують для оволодіння її технікою і з при­кладною метою, враховуючи широкий вплив її на розвиток органів дихання, кровообігу і м'язової системи.

2) Біг (на місці, високо піднімаючи стегно, в сторону, вперед і назад схресним кроком, у напівприсіді, біг прогнувшись,  біг стрибками). На відміну від ходьби під час бігу одноопорна фаза руху чергується з фазою польоту.

Біг належить до прикладних способів пересування людини і порівняно з ходьбою є більш динамічною вправою. Вправи з бігу зв'язані з великими вимогами до функцій дихання та кровообігу і тому дуже важливо правильно регулювати на вантаження з урахуванням вікових, статевих особливостей і ступеня підготовленості учнів.

3) Вправи з рівноваги. Тіло людини постійно, за винятком невеликої кількості положень, перебуває в так званій нестійкій рівновазі. Нестійкою рівновага буває в усіх випадках, коли ЗЦВ тіла перебуває над точкою опори, а лінія ваги проходить через точку опори. Коли площа опори тіла розміщена нижче від ЗЦВ, то його стійкість залежить від взаємного розміщення ЗЦВ і площі опори. Площу опори утворюють опорні поверхні і площа між ними. Чим більше розгорнуті опорні кінцівки і нижче ЗЦВ, тим більша площа опори тіла. Виходячи з цього, в усіх випадках для збереження рівноваги потрібна цілеспрямована робота нервово-м'язового апарату, яка сполучає ЗЦВ і площу опори. Іншими словами, під час зміщення ЗЦВ тіла відбувається коор­динаційна дія м'язових груп, що врівноважує його, тобто нер­вово-м'язовий апарат зміщує ЗЦВ тіла щодо опори в напрямі, протилежному переміщенню тіла. Щоб зберегти рівновагу під час виконання складних рухів, що пов'язані з новими і незви­чайними умовами, потрібні спеціальні рухові навички.

З цією метою в гімнастиці застосовують вправи з рівно­ваги, під час виконання яких ясно відчувається переміщення ЗЦВ тіла, а тому компенсаторні рухи здійснюються не автоматично, через що і рухи, які сприяють балансуванню, ви­конуються більш свідомо.

Вправи з рівноваги мають велике значення. їх питома вага в основній гімнастиці значна і вони є одним з важливих засобів всебічної фізичної підготовки. Метою цих вправ є поліпшення загальної рухової координації, формування уміння швидко виконувати потрібні рухи для збереження рівноваги і вміння застосовувати її в різних умовах.

4)  Лазіння і перелазіння по гімнастичній стінці, вертикальній, похилій та горизонтальній драбинах, вертикальному, похилому і горизонтальному канатах і жердині. Вправи з лазіння мають в основному силовий характер і з різними формами пересування на приладі за допомогою рук і ніг або тільки рук. Мета систематичного вправляння в лазінні — прищепити учням прикладні навички і сприяти переважно силовому розвитку м'язів плечового пояса та верхніх кінцівок (згинання рук).

5)  Переповзання. Вправи з переповзання належать до пересування в мішаному упорі. Вони, зважаючи на важкі умови пересування, ставлять перед виконавцями високі вимоги і характеризуються великим навантаженням на опорно-руховий апарат та органи Дихання і кровообігу. Деякі вправи з переповзання (на четвереньках) характерні тим, що розвантажують хребетний стовп від дії сил ваги, сприяють розвитку рухомості хребта і дуже добре впливають на зміцнення м'язів черевного пресу.  Тому ці вправи широко застосовують у корегуючій гімнастиці.

6)   Піднімання і   перенесення вантажу. Вправи цієї групи мають великий вплив на опорно-руховий апарат учнів, отже, і на органи дихання та кровообігу.

7) Метання і ловіння. Метання і ловіння в різних формах та видах є чудовим засобом розвитку координаційних здібностей учнів, бо для метання предметів на певну віддаль та ціль треба мати тонке і точне м'язове відчуття. Шкільна програма дає можливість на уроках гімнастики широко використовувати різні види метання і ловіння малих м'ячів, надувних і набивних м'ячів, палок, чурок, камінців, фанат тощо в ціль і на дальність.

4.    Вільні вправи є одним із видів гімнастичного багатоборства в спортивній гімнастиці, засобом загально-розвиваючого характеру, використання якого спрямовано на розвиток координаційних  здібностей,   підвищення   витривалості. Варіативність елементів, їх комбінування, побудова навчальних і спортивних композицій розвивають творчі здібності учнів.

5.    Акробатичні вправи — засіб розвитку фізичних здібностей, виховання хоробрості і рішучості. Різні рухи і положення тіла, в тому числі і перевертання через голову, удосконалюють орієнтування в просторі, впливають на внутрішні органи, підвищують їх функціональну стійкість.

6.    Стрибки. Прикладні стрибки потребують складних координованих зусиль, характеризуються короткочасним максимальним м'язовим напруженням і належать до ациклічних локомоторних рухів. Вони є цінним засобом фізичного розвитку, збагачують руховий досвід учнів, сприяють підвищенню спортивної майстерності і можуть легко переноситись у повсякденну діяльність.

7- Вправи художньої гімнастики — танцювальні елементи, впра­ви з предметами і без предметів. В художній гімнастиці застосо­вуються як спеціальні форми руху, так і різні гімнастичні вправи.

Спеціальні форми руху — це відповідні форми ходьби, бігу, стрибків, повороти, вправи на рівновагу, елементи народних танців, ланцюги вправ, танцювальні комбінації, вправи з предметами, музичні ігри. До інших вправ треба віднести стройові, порядкові, загальнорозвиваючі, прикладні та акробатичні.

8. Вправи на приладах — це переміщення окремих частин або всього тіла гімнаста різними способами і різноманітні його положення на приладах (в умовах вису і упору).

5. Види гімнастики

В залежності від головних задач, що вирішуються фізичним вихованням, виділяються групи видів гімнастики затверджених Всесоюзною конференцією 1984 року.

6. Освітньо—розвиваючі види гімнастики

Базова

Основна гімнастика — загальнодоступний засіб фізичного виховання. Традиційними засобами основної гімнастики є стройові вправи, прикладні вправи, загальнорозвиваючі вправи, найпростіші акробатичні вправи (перекати, кувирки, стійки, перевороти в сторону), вправи в висах та упорах.

Жіноча гімнастика — різновид основної гімнастики, зміст і методика занять якої підпорядковані особливостям жіночого організму.

В задачі жіночої гімнастики входить розвиток пластики, виразності рухів, почуття ритму і темпу, розвиток спритності, гнучкості, витривалості, отримання прикладних навиків.

Атлетична гімнастика — система вправ розвитку сили, в поєднанні з всебічною фізичною підготовкою, спрямованою на укріплення здоров'я.

Спеціальна фізична підготовка забезпечується вправами з гантелями (вага 5 — 12 кг), гирями (16, 24, 32 кг), еспандером, металевою палицею, з штангою, вправами на тренажерах і блочних пристроях.

Прикладна                                                         

Професійно-прикладна гімнастика — складова частина професійно-прикладної фізичної підготовки, спрямована на загальний розвиток, удосконалення рухових здібностей, від яких в значній мірі залежить успіхів оволодінні професією.

Спортивно-прикладна гімнастика — складова частина за­гальної і спеціальної фізичної підготовки спортсменів в різних видах спорту.

Военно-прикладна гімнастика — по спрямованості схожа з професійною і спортивно-прикладною, але застосовується з другою метою. її засоби використовуються в роботі з допризовниками і слугують основою фізичної підготовки військовослужбовців різних родів військ.

7. Оздоровчі види гімнастики

Гігієнічна

Гігієнічна гімнастика — засіб фізичного виховання для укріп­лення і збереження здоров'я людини, підвищення життєдіяльності організму в цілому, підтримки бадьорості і доброго настрою.

Гігієнічна гімнастика може проводитись уранці, дньом і ввечері. Це обумовлює різну гігієнічну спрямованість ком­плексів вправ.

Ранкова гімнастика (зарядка) застосовується з метою швид­кого досягнення оптимального стану організму після сну. На протязі дня аналогічні вправи виконують для попередження втоми. Ввечері заняття спрямовані на зниження нервової на­пруги, добре впливають на нічний сон.

Професійна гімнастика — спрямована на використання фізичних вправ в режимі робочого дня з метою підвищення професійної працездатності, зняття втоми, профілактики про­фесійних захворювань.

Головні форми занять професійною гімнастикою:

1.     Вступна гімнастика.

2.     Фізкультурна пауза.

3.     Фізкультхвилинка.

4.     Мікропаузи.

Ритмічна гімнастика — різновид гімнастики оздоровчої спрямованості, головним змістом якої є ЗРВ, біг, стрибки і танцювальні елементи, які виконуються під емоційну ритмічну музику поточним методом.

Лікувальна

Лікувальна гімнастика — різновид прикладної гімнастики, лікувальний метод використання фізичних вправ для більш швидкого і повноцінного відновлення здоров'я, його пра­цездатності, а також розвитку фізичних якостей: швидкості, сили, витривалості, координації рухів, необхідних в умовах трудової діяльності.

Засоби лікувальної гімнастики — стройові вправи, різно­види пересувань і танцювальних кроків; ЗРВ без предметів і з різними предметами (палки, гантелі, скакалки, м'ячі і інші), вправи на гімнастичній стінці, лаві, з лавою, на кільцях і при­кладні вправи (біг, стрибки, лазіння, перелазіння).

Позитивною стороною гімнастичних вправ є їх доступність для будь-якого віку, можливість використання в відповідності з віком, статтю, а також підготовленістю тих, хто займається. В основі лікувальної дії вправ лежить їх здібність впливати на процеси збудження і гальмування, які протікають в корі головного мозку. Вправи через нервову систему позитивно впливають на весь організм хворого.

Основною формою занять є процедури, або урок ліку­вальної гімнастики. Вправи підбираються з врахуванням ре­комендацій лікаря. Комплекси складаються як з спеціаль­них вправ (по відношенню до захворювання), так і з вправ які загально впливають на організм. Загальний час заняття — 30 - 60 хвилин.

8. Спортивні види гімнастики

Крім загальних для всіх видів гімнастики задач, метою за­нять спортивними видами гімнастики є оволодіння комбіна­ціями координаційно складних рухових  навичок і демонстра­ція майстерності на змаганнях.

Спортивна гімнастика, художня гімнастика і спортивна акробатика об'єднуються в одну групу завдяки таким загальним ознакам, як:

1.  Багаторічна спортивна діяльність полягає в постійному оволодінні координаційно складних рухових навичок, які оцінюються в умовах змагання по таким критеріям, як якість виконання, трудність і композиція вправ.

2.  Правила змагання передбачають норми ідеальної техніки кожної вправи. Відхилення від цих норм є помилкою.

3.  Оцінка  майстерності спортсменів на змаганнях виставляється в балах.

4.  Особлива роль в спортивних видах гімнастики відводиться виразності рухів, артистичності.

Характерними рисами для цих видів є:

—усі спортивні види гімнастики це багатоборства;

—великий обсяг нових елементів і комбінацій, якими необхідно оволодіти, переходячи від розряда до розряду;

—наявність ризику і ситуацій, які вимагають вольових зусиль, уваги, професійної готовності тренера надати допомогу;

—відсутність прямого контакту з суперником під час змагань;

—творча робота над утворенням нових композицій і елементів, пошук індивідуального стиля виконання.

До числа найбільш значущих тенденцій розвитку спортивних видів гімнастики відносяться:

—         зниження середнього віку спортсменів, досягнувши майстерності і високих спортивних результатів;

— неухильне зростання трудності довільних програм, за рахунок включення складних, оригінальних і ризикованих елементів;

—зростання ефективності підготовки спортсменів за рахунок збільшення тренувальних навантажень, застосування нових методів та засобів навчання, підвищення рівня розвитку рухових спроможності.