матеріал по практиці

Тема: Організація підготовчої роботи. Перевірка стану спортивної бази. Складання плану роботи з фізичного виховання. Інструктивні заняття. Лікарське обстеження дітей.

Мета. 1. Продовжувати знайомити студентів з методикою організації роботи з фізичного виховання у таборі відпочинку.

2. поширювати та поглиблювати теоретичні знання та практичні навички з питань складання плану роботи інструктора фізвиховання; лікарського обстеження дітей.

Відомо, що основна ділянка роботи з фізичного виховання в таборі припадає на інструктора. Він і повинен усе заздалегідь продумати:

- скласти план майбутньої роботи;

- перевірити стан спортивної бази;

- провести інструктивні заняття з вожатими;

- провести вибори ради колективу фізичної культури;

- провести медичний огляд дітей;

- провести агітащйно-роз'яснювальну роботу.

Перевірка спортивної бази.

Перед приїздом дітей фізкультурний інструктор, лікар та старший вожатий обстежують околицю табору, місця проведення спортивних занять, водоймище для плавання, обирають маршрути туристських походів та прогулянок, місця для проведення ігор та ін. Бажано, щоб у таборі були всілякі «рукоходи» драбини для лазіння, різновисокі перекладини, тенісні столи, атрибути для рухливих ігор. У разі необхідності треба разом з помічниками ліквідувати недоліки.

Складання плану роботи з фізичного виховання.

Насамперед інструктор складає перспективний план, виходячи з основних завдань фізичного виховання, директивних вказівок керівних організацій про літній відпочинок дітей. Краще, коли цей план охоплює весь літній період (3 зміни) і в ньому розглядатимуться такі питання:

- організаційна робота;

- оздоровча робота і лікувальний контроль;

- спортивно-масова робота;

- навчально-тренувальна робота;

- агітаційно-пропагандистська робота;

- господарська робота.

Потім план уточнюють на кожну зміну, узгоджують з начальником та старшим вожатим; потім обговорюють і затверджують на педагогічній раді і він стає основною частиною загально-табірного плану виховної роботи.

Правильне і чітке планування — запорука успіху. Тому слід мати на

увазі конкретні умови:

- наявність і стан спортивної бази;

- кількість і контингент дітей;

- географічне розташування та кліматичні умови;

- склад педагогічного колективу, його дієвість і т. д.

Плануючі фізкультурно-оздоровчі і спортивно-масові заходи на зміну, слід пам'ятати, що вони мають:

1) узгоджуватися з режимом табору;

2) передбачити рівномірне фізичне навантаження дітей протягом зміни;

3) відповідати віку дітей;

4) бути різноманітними і привабливими для дітей.

Складають цей план на основі загальних справ табору, узгоджують з лікарем, старшим вожатим і затверджують на спільному засідання ради дружини і ради фізичної культури табору, а іютім вивішують на загальний стенд.

Інструктивні заняття (семінари).

Вожаті - активні помічники інструктора з фізичної культури. Саме вони проводять у загонах більшість фізкультурних і спортивних заходів. Необхідний мінімум теоретичних знань і практичних навичок вони можуть набути на 5-7 денних семінарах, які проводяться до виїзду в табір.

Підготовка фізкультурного активу.

Фізкультурно-оздоровчу та спортивно-масову роботу в таборі не можна широко розгорнути без допомоги фізкультурного активу. Тому з перших днів інструктор повинен подбати про його створення (розрядники, фізорги, ДЮСІП і т. д.).

Лікарське обстеження дітей.

Щоб визначити можливість дітей допуску до занять фізичною-культурою та спортом проводиться лікувальне обстеження, де визначають:

- зріст;

- вагу;

- окружність грудної клітини (3 показники);

- ЖЄЛ;

- силу м'язів та спини;

- частоту пульсу та дихання;

- кров'яний тиск та температуру і т. д.

Проводиться воно на початку та в кінці зміни, а також перед змаганнями та після хвороби.

Дітей розподіляють на три медичних групи:

1) основна;

2) підготовча;

3) спеціальна (нема відхилень, невеликі відхилення, значні відхилення).

Пропаганда фізичної культури та спорту - це важливе ланка у вихованні (фізичному) дітей в таборі. Мета цієї ділянки роботи -

виховувати свідоме ставлення дітей до спортивних занять, роз'яснювати їх оздоровче, виховне та освітнє значення.

Найпоширеніпшми формами усної агітації та пропаганди є: бесіди, лекції, інформації, консультації, інструктажі, усні журнали та радіопередачі, спортивні вечори, КВК, тощо.

Бесіди та інформації можна проводити як окремо такі під час прогулянок (10-15 хв.).

З лекціями виступає інструктор фізичної культури та з плавання, лікарі, відомі спортсмени, ветерани.

Наочна агітація та пропаганда. Куточок фізичної культури та спорту обладнують в окремій кімнаті. Там мають бути: стенди «Спортивна слава табору», кубки, вимпели, дипломи, грамоти. Бажано обладнувати і загонові сцортивні куточки. Велике значення мають «блискавки», бойові листки, виставки спортивної літератури.

Лекція № 8.

Тема: Комплектація загонів у таборах відпочинку. Засоби та заходи до згуртування дітей у загонах.

Підбір назви загону, девізи, помовки, емблеми, загонові місця.

Мета: 1. знайомити студентів з заходами та засобами, методичними прийомами організації дітей у загонах.

2. Розвивати організаторські здібності.

3. Виховувати почуття поваги та любові до дітей, вміння знаходити
спільну мову.

Тип лекції: комплексна.

Література: 1. 0.3. Леонов «Фізкультурно-масова та спортивна робота у піонерському таборі».

План лекції:

І. Повторення та актуалізація нових знань. Повідомлення тем лекції. П Засвоєння нових знань.

1. Приблизні назви загонів та їх девізи.

2. Загонові помовки.

3. Помовки до режиму дня.

4. Загонові пісні, принципи їх підбору.

Ш. Узагальнення та систематизація вивченого матеріалу. Повідомлення підсумків уроку.

I. Організаційна робота.

1. Розробити загально табірний календарний план спортивно-масових і фізкультурно-оздоровчих заходів.

2. Скласти календарні плани заходів.

3. Скласти план роботи на випадок негоди.

4. Провести вибори фізоргів загонів і капітанів команд.

5. Провести вибори ради фізичної культури табору.

6. Підібрати фізкультурний актив (юні інструктори, судді з різних видів спорту, секретарі на змагання, тощо) і провести для них відповідні семінари.

7. Провести семінарські заняття з вихователями і загоновими вожатими з питань фізичного виховання в загоні.

8. Провести набір до спортивних секцій (гуртків).

9. Скласти розклад секційних і загонових фізкультурних занять.

10.Розробити правила проведення табірної спартакіади та спортивних свят.

II. Оздоровча робота і медичний контроль.

1. Ознайомитися з висновком шкільного лікаря про стан фізичного розвитку дітей та допуском їх до занять фізичною культурою та спортом (за індивідуальними фізичними картками).

2. Зібрати за результатами медичного догляду в таборі відомості про розподіл учнів на медичні групи і передати їх загоновим вожатим.

3. Організувати щоденне проведення ранкової гімнастики.

4. Організувати змагання на кращій стан приміщень, чистоту території табору, виконання правил особистої гігієни.

5. Організувати бесіди лікаря про значення загартування.

6. Організувати щодення проведення оздоровчих заходів (сонячні і повітряні ванни, купання).

7. Організувати заняття з лікувальної фізкультури у спеціальних медичних групах дітей.

III. Спортивно-масова робота.

1. Проводити загонові і загально-табірні спартакіади.

2. проводити ігри-змагання для дітей 5 загону.

3. Протягом кожної зміни проводити дні бігуна, стрибуна, метальника, плавця, крос і змагання з орієнтування на місцевості.

4. Організувати товариські зустрічі з різних видів спорту, змагання із сусідніми таборами.

5. провести загонові й загально-табірні огляди пісні в строю.

6. Проводити вечори атракціонів і вікторин.

IV. Навчально-тренувальна робота.

1. проводити загонові фізкультурні заняття.

2. Організувати тренування збірних команд загонів, табору з видів спорту: легкої атлетики, баскетболу, волейболу, настільного тенісу, тощо).

3. Організувати (згідно з розкладом) навчання дітей плавати.

4. Визначити загонам години щоденного купання і організовано їх проводити.

5. Організувати масове навчання туристських навичок.

V. Агітаційно-пропагандистська робота.

1. провести загально-табірну бесіду «Фізична культура і спорт», «Плавати повинен вміти кожний».

2. Обладнати куточки «Фізкультура і спорт».

3. Обладнати стенд «Спортивне життя табору».

4. Організувати спортивні радіопередачі.

5. Один - два рази на зміну демонструвати фільми, кіножурнали на спортивну тематику.

6. Проводити (згідно з календарним планом) у загонах і між ними фізкультурні вікторини, спортивні конкурси, атракціони.

7. Організувати зустріч з майстрами спорту.

8. Провести нагородження (за підсумками роботи за зміну) кращих спортсменів і фізкультурних активістів.

VI. Господарча робота.

1. Перевірити і облікувати спортивний інвентар.

2. Придбати спортивний інвентар.

3. Обладнати місце для зберігання спортивного інвентарю.

4. Відремонтувати спортивний і туристський інвентар.

5. Розробити правила зберігання спортивного інвентарю і скласти графік користування спортивним майданчиком.

6. Створити бригади для контролю за зберіганням і експлуатацією спортивних майданчиків.

7. передбачити виготовлення кольорових прапорців, спортивних плакатів, афіш, стрічок, емблем, стартових номерів.

8. Придбати бланки протоколів, грамот, довідок, залікової картки.

ЛЕКЩЯ№5 Тема: Масові рухливі ігри.

Мета: Знайомити студентів з масовими рухливими іграми, їх правилами та методикою проведення.

Арсенал рухливих ігор досить великий. Але складовою частиною майже кожної з них мають бути стрибки, метання, лазіння, перелітання, вправи з • рівноваги, тощо. В іграх закріпляються та вдосконалюються найрізноманітніші вміння й навички учнів, розвиваються спритність, швидкість, сила, витривалість. Чітко і лаконічно пояснивши зміст і правила гри, учасникам дають змогу обрати ведучого. Гру починають за будь-яким умовним сигналом. Учням, які порушують правила або помиляються, роблять відповідні зауваження в процесі гри. Якщо помилки грубі, гру припиняють і роблять додаткові пояснення. Особливу увагу приділяють учасникам, яку грають не активно, бояться виконувати складні вправи. їх слід підбадьорити.

Гра закінчується, коли мине певний час або її завдання буде вичерпане. Після цього відзначають найактивніших, найспритніпшх і тих, хто на цей раз грав краще, ніж раніше. Це викликає почуття впевненості в своїх силах, задоволення.

Відомі ігри можна періодично повторювати, ускладнюючи їх. Дозуючи навантаження в грі, можна застосовувати такі прийоми: зменшувати або збільшувати її тривалість, кількість повторень, розміри майданчика і довжину дистанції, вагу предметів, кількість і складність перешкод, водити короткочасні паузи для відпочинку. Загальна тривалість гри, залежно від її складності та інтенсивності рухових дій для учнів 7-Ю років становить орієнтовно 10-15 хв., 11-13 років - 15-20 хв., для учнів 14-15 років - 20-25 хв. Коли діти оволоділи грою, дозування можна поступово збільшувати.

«Садіння картоплі».

Мета: розвиток швидкості бігу, спритності. Гравців ділять на кілька команд, які стоять у колонах за лінією старту. На протилежному боці на відстані 10-15 м перед кожною командою окресліть по три кола. Гравці, які стоять першими в колонах, тримають мішечки з трьома «картоплинами» (тенісними м'ячами, цурками, тощо). За сигналом керівника вони біжать і «саджають» по одній «картоплині» в кожне коло. Повернувшись, передають порожні мішечки другим гравцям, а самі стають у кінці колони. Другі біжать, збирають «картоплю» в мішечки і, повернувшись, передають мішечки третім і т.д. Перемагаю команда, яка раніше «посадила картоплю» та «зібрала врожай».

Правила гри. Гравець не може залишити своє місце доти, поки не дістане мішечок; якщо «картоплина» викотилась з кола, її треба покласти в нього.

«День» і «ніч».

Мета: розвиток швидкості біту, спритності. На відстані 1-2 кроків (у центрі майданчика) креслять дві паралельні лінії. З двох боків од них на відстані 15-20 кроків креслять лінії «будинків». Гравців ділять на дві команди, які стоять на лініях у центрі майданчика, повернувшись спиною одна до одної. За допомогою жеребкування визначають, яка команда -«день», яка - «ніч».

За сигналом керівника, наприклад»день», команда «ніч» тікає в свій «будинок», а команда «день» наздоганяє її. Пійманих гравців лічать, а потім вони стають на своє місце. Так повторюють кілька разів. Перемагає та команда, яка більше піймала гравців суперника.

Правила гри. Не дозволяється тікати в свій «дім» раніше, ніж керівник подасть сигнал; ловити можна тільки до лінії «будинку»; спіймані гравці після підрахунку знову беруть участь у грі.

«Естафета з чехардою».

Мета: вдосконалення спритності орієнтування в просторі.

Гравців ділять на дві команди. Кожна з них стає в одну колону по одному на відстані 2-3 м одна від одної. Перед носками гравців, які стоять першими, креслять стартову лінію, від якої починають розбіг.

Перед кожною колоною на відстані 8-12 кроків од стартової лінії креслять невеликі прямокутники (по одному на кожну команду). В них стають перші номери кожної команди (в. п. - зігнувшись в упорі на одну ногу, схилити голову на груди). За сигналом керівника гравці, які стоять попереду в колонах, біжать уперед, стрибають, спираючись руками на спину гравців, що перебувають у прямокутниках, і займають їхні місця. Гравці, через яких стрибали, біжать у зворотному напрямі, торкаються долоні наступних гравців, після чого стають позаду своїх команд. Наступні гравці повторюють гру спочатку і т. д. Гра припиняться. Коли всі гравці закінчать стрибки. Перемагає команда, яка закінчила гру першою й без штрафних очок.

Правила гри. Гравцеві, через якого стрибають, не дозволяється змінювати позу під час гри; не можна вибігати з прямокутника доти, поки гравець, який стрибав, не торкнеться після стрибка підлоги ногами; не можна вибігати за лінію старту, поки гравець, який повертається, не торкнеться долоні наступного учасника.

«Вудочка».

Мета: вдосконалення спритності, точності метання, попадання вціль.

Гравці утворюють коло і розподіляються на «перші» та «другі» номери («перші» - одна команда, «другі» - друга, бажано членам однієї команди одягти нарукавні пов'язки, щоб краще було розрізняти). У центрі кола лежить волейбольний м'яч. Керівник стоїть біля нього і крутить мотузок з мішечком на кінці («вудочку») під ногами гравців. Коли хтось зачепить мотузок, керівник припиняє крутити його. Гравець, який зачепив мотузок, бере м'яч і намагається з місця влучити у когось з гравців другої команди, що

розбігаються. Команда, гравець якої не встиг сховатись і в нього влучили м'ячем, отримує штрафне очко. У разі промаху штрафне очко записують команді, гравця якої зачепила «вудочка». Виграє команда, яка має менше штрафних очок.

Правила гри. Кидати м'яч можна тільки з центра кола. Якщо гравець влучив у члена своєї команди, то останній зараховують відразу 2 штрафних очка.

«Біг вдвох на трьох ногах».

Мета: вдосконалення координації рухів, швидкості бігу, рівноваги.

Гравців ділять на дві команди. Члени кожної команди стають парами так, щоб праву ногу одного учасника зручніше було б зв'язати з лівою другого. За сигналом керівника зв'язана пара гравців починає рухатися, робить поворот навколо прапорця і повертається на лінію старту. Наступна пара бере старт, коли попередня пара пересіче лінію старту. Перемагає команда, гравці якої раніше виконають вправу.

Правила гри. Чергова пара починає гру тільки після того, як попередня пересіче лінію фінішу.

«Мисливці» та «качки».

Мета: вдосконалення спритності, точності, попадання в ціль.

На майданчику креслять коло діаметром 10-12 м. Команда «качок» стає в середину кола, «мисливці» - поза колом. Один з «мисливців» тримає в руках м'яч. «Мисливці» намагаються влучити м'ячем в «качок». «Підстрелена качка» виходить з гри. «Качки», ховаючись від «мисливців», бігають і стрибають по колу. «Мисливці» передають м'яч один одному, щоб було зручніше влучати в «качок». Гра триває доти, доки буде «підстрелено» всіх «качок». Після цього «качки» міняються місцями з «мисливцями». Перемагає та команда «мисливців»,яка швидше «перестріляє» всіх «качок».

Правила гри. «Мисливці» не повинні переступати лінію кола; «стріляти» можна лише в ноги» «постріл» у «качок» м'ячем, який відскочив від поверхні майданчика, не зараховується; виграє команда, яка першою справилася із завданням, або та, члени якої влучніше «стріляли» по «качках».

«Два м'яча» (піонербол).

Мета: вдосконалення спритності, точності передачі м'яча, орієнтування в просторі.

На волейбольному майданчику натягують сітку або мотузок на висоті 2м. Гравців ділять на дві команди і видають по м'ячу. За сигналом керівника гравці мають перекинути або передати м'яч на сторону суперника через сітку. Це треба виконати якнайшвидше, щоб команда суперників не встигла передати свій м'яч. Команда, на стороні якої опинилося два м'яча, програє очко. Штрафні очки нараховуються командам і тоді, коли м'яч пройшов під сіткою або перелетівши над нею, впав за межами майданчика, а також, коли м'яч не кинули, а відбила волейбольним пасом. Гра триває доти, доки не

наберуть визначеної заздалегідь кількості очок. Виграє команда, яка дістала менше штрафних очок.

Правила гри. М'яч вважається на майданчику не залежно від того, тримає його в руках гравець чи лежить він на майданчику; якщо м'ячі стикаються у повітрі, м'яч вважається спірним.

РУХЛИВІ ІГРИ ДЛЯ ДІТЕЙ 9-12 РОКІВ

Група, струнко!

Значення гри: сприяє розвиткові уваги, вдосконаленню техніки виконання команд. Інтенсивність: низька.

Учитель стоїть обличчям до гравців, що вишикувалися в одну шеренгу, і подає різні команди. Гравці виконують команду лише тоді, коли вчитель ^Аред нею говорить слово "Група". Той, хто помиляється, робить крок уперед, але продовжує брати участь у грі. Гра триває не більше трьох хвилин.

Третій зайвий

Значення гри: сприяє розвиткові спритності, швидкості. Інтенсивність: висока.

Гру можна проводити на галявині в лісі, в парку, на майданчику тощо. Усі гравці, крім вибраних двох ведучих, стають по двоє в коло обличчям до центра кола. Таким чином, учасники гри утворюють два кола (зовнішнє і внутрішнє).

Двоє ведучих: один з них утікає, другий наздоганяє, намагаючись поквачити втікача рукою, а той, рятуючись, стає попереду якоїсь пари. Тоді гравець, котрий стоїть позаду третім, стає втікачем, а той, що доганяє, вже старається його поквачити. Якщо тому, хто доганяє, вдалося поквачити того, хто втікав (або третього), то вони міняються ролями. Правила: Гра починається за командою вчителя. Той, хто втікає, не має права забігати в коло та його перебігати. Забігши в коло, втікач повинен відразу стати попереду якоїсь пари. Той, хто порушить це правило - буде доганяти. Той, хто втікає, не має права бігти більше одного кола.

М'яч — середньому

Значення гри: розвиток влучності, уважності, навичок орієнтування

у просторі, швидкості реакції.

Інтенсивність: середня.

Гравці утворюють кілька кіл. У середині кожного кола стоїть ведучий, який почергово

кидає м'яч своїм гравцям по команді, а ті передають його назад ведучому. Отримавши м'яч

від останнього гравця, ведучий піднімає м'яч угору. Виграє команда, що першою

закінчила передачу м'яча.

Варіанти: Передача м'ячів триває 2-3 рази підряд.

Гравці, крім ведучого, сидять на підлозі.

Не давай м'яча ведучому

Значення гри: сприяє вдосконаленню передач однією, двома руками, розвиває

спритність, кмітливість.

Інтенсивність: середня.

Гру можна проводити на галявині в лісі, у парку, на майданчику

тощо. Учасники гри шикуються в коло. В центрі кола - ведучий.

Відстань між учасниками гри 1-1,5 м. За командою вчителя гравці

передають м'яч один одному. Завдання ведучого - перехопити цей м'яч.

Гравець, що з його вини ведучий перехопив м'яч, стає на його місце. Виграє той, хто

жодного разу не помилився при передачі м'яча, а

серед ведучих той, хто найшвидше перехопив м'яч.

Варіанти: З декількома ведучими. З просуванням гравців по колу. Передача м'яча ногами.

Правила: Не дозволяється тримати м'яч більше трьох секунд.

Передавати м'яч дозволяється будь-яким способом. Гравцям, щоб відвести увагу ведучого, дозволяється робити різні обманні рухи: повороти, стрибки, передачі, кидки тощо. Ведучому і будь-кому з гравців дозволяється перехопити м'яч, що вилетів за коло.

М'яч у колі

Значення гри: розвиток влучності, уважності, навичок орієнтування

у просторі, швидкості реакції.

Інтенсивність: середня.

Гравці шикуються у коло на відстані витягнутих рук. Двоє ведучих стоять у центрі кола.

М'яч в одного з гравців. За командою гравці перекидаються м'ячем так, щоб до них не

торкнулися ведучі і щоб м'яч не впав. Коли одному з гравців це не вдається, то він

міняється місцями з ведучим.

Квач з м'ячем

Мета: удосконалювати навички метання м'яча і навички бігу. Розвивати швидку

орієнтацію та окомір.

Хід гри. Діти шикуються в коло, у центрі — ведучий з м'ячем у руках. Діти ходять по

колу, тримаючись за руки, вправо, потім — вліво, під пісню. На сигнал вихователя

(свисток) або команду «Біжи!» вони швидко розбігаються по майданчику, а ведучий —

квач кидає в них м'ячем. Якщо ведучий влучив у кого-не-будь, дитина стає всередину кола

і стає квачем.

Вказівки до гри. Кидати м'яч можна тільки під ноги. Тікати в різні напрями. У центрі

може стояти двоє дітей.

Хто далі кине

Мета: удосконалювати навички метання предметів на дальність. Розвивати силу,

спритність.

Хід гри. Діти стрять на відстані 1,5-—2 м від лінії. Вчитель викликає п'ятеро-шестеро

дітей. Кожний з них бере по дві торбинки з піском (200 г) або маленькі м'ячі. Потім діти

підходять до лінії і стають на ній один від одного на відстані витягнутих у сторони рук. За

командою вихователя «Можна!» діти кидають один мішечок правою рукою, а другий

лівою.

Вихователь називає дітей, які кинули торбинки (м'ячі) найдальше. Діти підбирають

торбинки і кладуть їх на місце. За ними кидають торбинки інші діти. Гра закінчується,

коли всі діти візьмуть участь у ній.

Вказівки до гри. Кидати предмети можна лише за сигналом вихователя з-за лінії.

Стежити за правильним виконанням кидка предмета з-за спини через плече.

ІГРИ НА ВОДІ

«Море хвилюється». Мета: вдосконалення спритності, призвичаювання до води. Глибина річки — до пояса.

Діти стоять у колоні по одному. За командою керівника: «Море хвилюється» вони розбігаються в різні сторони, роблять різні рухи руками, пірнають у воду. Коли керівник скаже: «Вітер стих, море заспокоїлося», діти повинні швидко зайняти свої місця в колоні. Гравця, який за цей час не став на своє місце, вважають неуважним.

«Морський бій». Мета: розвиток вольових якостей, призвичаювання до води.

Дві команди гравців стають у шеренги обличчям одна до одної на відстані 1 —1,5 кроків. За сигналом наступають одна на одну, намагаючись бризками відтиснути команду «противника». Гра триває доти, доки одна з команд не відтисне другу до визначеного місця. Іноді гра триває 1—2 хв. У цьому разі виграє та команда, в якої менше штрафних очок.

Правила. Гравець, який повернувся спиною, вибуває з гри і одержує штрафне очко; не можна доторкуватися до гравця, затримувати його або штовхати. За порушення правил — штрафне очко.

«Рибалки». Мета: розвиток спритності, кмітливості (вода не повинна сягати вище від пояса).

Два «рибалки», взявшись за руки, намагаються піймати «неводом» «рибок». Рибки, які потрапили в «невід», теж стають «рибалками». Гру закінчують, коли будуть піймані всі «рибки».

Правила. Не можна ловити «рибок» розірваним «неводом»; гравець, який занурився у воду під час його переслідування, вважається непійманим.

«Щука». Мета: розвиток уважності, призвичаювання до води (вода повинна сягати до пояса).

Діти зображують «рибок». «Щука» (ведучий) стоїть спиною до гравців у своєму «будинку». За сигналом керівника «Щука пливе!» діти зупиняються і занурюються у воду до підборіддя. «Щука» уважно стежить за «рибками».

«Рибку», яка неправильно виконала завдання, «щука» веде до себе в «будинок». Пійманий стає «щукою». Гру проводять 3—4 рази. За «здобиччю» кожного разу випливає інша «щука».

Правило. Ведучий не має права повертатись обличчям до гравців раніше,
ніж подано сигнал. .

«Брід». Мета: навчання орієнтування під водою (вода — до колін).

Діти стоять у колоні по одному. По черзі пересуваються по дну з одного «берега» на другий, орієнтуючись по предметах, розкладених на дні (каміння, тарілки тощо). Щоб правильно визначити напрям руху (ухилятися від «броду» небезпечно — з боків «глибоко»), діти мають час від часу опускати голову у воду, відшукуючи для орієнтації предмети.

«Поїзді тунель». Мета: навчання дітей занурюватись у воду (вода сягає грудей).

Гравців шикують у колону по одному. Поклавши руки на пояс один одному, вони зображують «поїзд», який рухається. Двоє гравців беруться за руки і зображують «тунель». Вони опускають руки на поверхню води. Щоб проїхати крізь тунель, діти, які зображують «поїзд», по черзі занурюються з головою у воду. Після того як поїзд пройшов через «тунель», ті, хто його зображував, стають у кінець колони, а двоє перших гравців з колони утворюють новий «тунель».

«Квачі». Мета: розвиток спритності, навчання занурювання й техніки вправи «поплавець» (вода сягає до пояса).

«Квач» намагається поквачити кого-небудь з гравців, які вільно переміщуються по ділянці, оточеній кордоном.

Варіанти гри. 1) «Прості квачі». Не дозволяється квацати того, хто перед цим був квачем. Гравці, які тікають від ведучого, не повинні пірнати або вибігати на берег. Квацати можна тільки доторкуючись до голови. Дозволяється плавати.

2) «Квачі з будинком». Рятуючись від «квача», гравці можуть сховатись у «будинку» (спеціально відведеному місці), де не дозволяється квацати.

3) «Квачі з «поплавцем». Рятуючись від «квача», гравці роблять вправу «поплавець». Гравець, до якого «квач» торкнеться, міняється з ним ролями.

4) «Квач з пірнанням». Тікаючи від «квача», гравці можуть пірнати (дозволяється квацати тільки під водою.

«За м'ячем плавом». Мета: вдосконалення можуть пірнати (дозволяється квацати тільки під водою).

Дві команди шикуються в колони по одном}' на березі. Перші гравці тримають по м'ячу. За сигналом керівника вони кидають м'ячі у воду і стрибають за ними. Треба дістати м'яч суперника. Пливуть певним стилем (залежно від завдання). Хто перший торкнеться м'яча, виграє очко. Гравці виходять на берег, передають м'ячі черговим гравцям, і гра продовжується.

Виграє команда, яка матиме більше очок.

Правила. Пливти слід тільки визначеним стилем; м'яч дозволяється кидати однією або обома руками. Про це домовляються заздалегідь.

ІГРИ НА МІСЦЕВОСТІ

«Відкрита схованка». Мета: вдосконалення орієнтування на місцевості.

На ділянці пересіченої місцевості, площею приблизно ї км , сховайте 15—20 предметів або конвертів з листами. Складіть план ділянки, дотримуючи масштабу: 1 см—100 м або 1 см — 50 м. На ньому позначте місця розташування схованок. Учні, користуючись планом, мають відшукати сховані речі. Перемагає той, хто більше знайде речей за певний час.

«Хто краще проповзе?» Мета: навчити повзати по-пластунськи.

Вибирають ділянку з густою травою і невисокими кущами. Встановлюють прапор на відстані 100—150 м від того місця, де перебуває група. Гравці за командою керівника лягають на траву і повзуть до прапора. Вони намагаються, щоб їх не помітив керівник, який стоїть біля прапора. Якщо ж керівник помітить гравця, той повинен підвестися і стояти на тому місці до закінчення гри.

Через деякий час керівник дає сигнал, і всі підводяться. Той, хто доповзе ближче до керівника, виграє.

Правило. Гравці повинні підповзати до прапора з різних боків, не заважаючи один одному.

«Знайди прапорець!» Мета: вдосконалення орієнтування на місцевості, розвиток спостережливості.

Учасників гри ділять на дві групи і кожна вибирає по одному «розвіднику». Вони беруть прапорці й ховають у вказаному керівником місці, на відстані 200— 300 кроків. По дорозі роблять певні позначки — надламують гілки, малюють на землі стрілки тощо. Заховавши прапорці, «розвідники» повертаються і доповідають про це керівникові.

Обидві групи вирушають, керуючись позначками своїх «розвідників», на пошуки прапорців. «Розвідники» залишаються з керівником. Група, яка раніше знайде свій прапорець і принесе його керівникові, виграє.

Правило. «Розвідники» не повинні підказувати своїм гравцям, де заховано прапорець.

«Вміле маскування». Мета: розвиток спостережливості.

Гравців ділять на дві команди. Місце для гри обмежують певними орієнтирами. За сигналом усі гравці першої команди розбігаються й маскуються на місцевості. Через 3—5 хв. їх іде шукати друга команда. Керівник визначає час, який затратили на пошуки суперників. Потім команди міняються ролями.

Правило. Ховатися дозволяють тільки на відведені для гри території.

«Зіпсувати телефон противника». Мете вдосконалення орієнтування на місцевості, розвито спритності.

Команда А протягує в будь-якому напрямі провід, (вірьовку) завдовжки 150—300 м. Проводку можна вести по землі, канаві, по деревах, але ні в якому раз не закопувати в землю.

Біля одного з кінців проводу розташовують «телефонний пост», де збираються всі гравці. 5—6 учасників гри (захисників) спостерігають за проводом, замаскувавшись у певних місцях. Вони рухаються вздовж лінії, обходять дозорами.

Команда Б (вдвічі більша, ніж команда А) за сигналом керівника вирушає до пункту, розташованого на відстані близько 1 км від «телефонного поста». Завдання — перерізати або перервати провід. Члени команди знають тільки орієнтовно місце розташування «поста». Напрям проходження провода їм невідомий.

Гра буде набагато цікавішою, якщо проводити її на пересіченій місцевості, де ліс, наприклад, переходить у чагарники. Можна організувати цю гру взимку. Тоді учасники стають на лижі.

Час гри визначають заздалегідь (не більше як за годину до початку).

Коли команда Б справиться із своїм завданням, оголошується «збір».

Правила. Захисники можуть ловити нападаючих, «стріляти» в них шишками; «пійманих» відводять на «пост», і вони вибувають з гри; нападаючий може тікати, але не вириватися. Виграш зараховується, якщо того, хто перерізав провід, не піймають на відстані 100 кроків від лінії; посередники перебувають на «посту»; вони виходять для спостереження, коли стане відомо, що лінію виявлено.

«Визнач орієнтир». Мета: розвиток окоміру.

Учасники гри розташовуються в такому місці, звідки відкривається широка смуга для огляду. Керівник заздалегідь встановлює 15—20 орієнтирів, відстань до яких мають визначити учні. Учасники мають запастись аркушами паперу і олівцями. Керівник оголошує: «Орієнтир 1». Ним може бути пеньок. Діти записують, скільки, за їх розрахунками, кроків до цього орієнтира. Потім керівник називає інший орієнтир, а діти знову на око визначають відстань до нього. Коли орієнтири буде перелічено, гравці кроками вимірюють відстань до кожного з них і записують дані.

Перемагає гравець, який найточніше визначить відстань до предметів.

«Орієнтування на слух». Мета: вдосконалення орієнтування на слух. Треба вибрати рівну галявину, де немає кущів. Гравці шикуються в одну шеренгу на відстані 2—3 кроків одне від одного і зав'язують очі.

Керівник відходить від них убік на 80—100 м і подає сигнал (свистком). Гравці йдуть у тому напрямі, звідки пролунав сигнал, намагаючись наблизитися до керівника. Після другого сигналу всі зупиняються і знімають пов'язки з очей.

Виграє той, хто буде найближче до керівника.

Гру можна ускладнити. Керівник, подавши сигнал і зупинивши гравців, які наближаються до нього, переходить на нове місце і знову подає сигнал. Усі гравці із зав'язаними очима рухаються в новому напрямі.

Таким чином, напрям можна змінювати кілька разів.

«Хто підходив». Мета: вдосконалення орієнтування на дотик, за голосом, розвиток уваги й зосередженості.

, На галявині гравці стають півколом. Попереду спиною до решти стає ведучий. За вказівкою керівника один з гравців підходить до ведучого, торкається його плеча й швидко стає на своє місце. Ведучий лічить; «раз, два, три!», обертається і намагається впізнати, хто з гравців до нього підходив. Якщо вгадав, вони міняються ролями, якщо ні, він залишається ведучим.

Варіант. Усі гравці стають у коло, в середині — ведучий. Ведучий заплющує очі або зав'язує хусткою. За вказівкою керівника один з гравців, який стоїть у колі, щдходить до ведучого, злегка торкнувшись його рукою, називає його ім'я. Ведучий по голосу або на дотик (одяг, волосся) повинен угадати, хто з гравців підходив. Якщо вгадає, вони міняються ролями, якщо помилився, він залишається ведучим. Якщо він тричі помилився, ведучим стає перший гравець. Якщо гравців багато, краще утворювати два-три кола, щоб ведучі швидше змінювались.

Правило. Змінювати голос не можна. Гра триває 8—10 хв.

«Знайди «снайперів». Мета: розвиток спостережливості. Цю гру проводять під час руху за визначеним заздалегідь маршрутом. Перед початком гри на деяких деревах і кущах розвішують смужки тканини, паперу або джгути із соломи чи сухої трави, що означають ворожих снайперів. Ці позначки розміщують так, щоб їх можна було побачити, не відхиляючись від маршруту.

Побачивши таку позначку, гравець голосно повідомляє про це керівника гри. Виграє той, хто помітив найбільше «снайперів».

«Через дорогу». Мета: розвиток спостережливості, спритності.

Грають на лісистій ділянці, де пролягає дорога або просіка. Одна команда (12—15 гравців) охороняє відрізок дороги — близько півкілометра завдовжки, інша розміщується в лісі і повинна непомітно перейти дорогу.

Команда охоронців може рухатися тільки дорогою або просікою і не має права заглиблюватись у ліс. Гравці цієї команди можуть пересуватися всі разом або розсипатися поодинці.

Гравці, які переходять дорогу, повинні по двоє чи поодинці перебратися через неї так, щоб не побачили охоронці, не поквацали.

Гра триває 20—ЗО хвилин. Потім команди міняються місцями. Перемагає команда, яка матиме менше поквацаних учасників.

«II еребіжчи к». Мета: розвиток спостережливості.

Грають у полі біля лісу, на узліссі, в гаю або в якомусь іншому місці, де можна сховатися.

Один чи два найкращі бігуни стають перебіжчиками. Вони беруть із собою в мішках або сумках смужки паперу або нарізану солому, сухе листя або інший матеріал, який може залишити помітні сліди на землі.

Перебіжчики біжать на відстань близько 1 км, посипаючи свій шлях папером, соломою тощо, й ховаються. Решті гравців—переслідувачі через 5— 10 хв. ідуть шукати перебіжчиків по слідах.

Якщо протягом умовленого часу перебіжчиків буде виявлено, виграють переслідувачі, а якщо перебіжчиків за цей час не знайдено — виграють перебіжчики.

«Здобудь прапорець». Мета: розвиток спритності, витривалості. На схилі узгір'я розставляють на різній відстані прапорці (по одній лінії або зигзагоподібно). Кількість прапорців відповідає кількості команд.

Гравці поділяються на команди. У кожній команді однакова кількість гравців. Парні номери кожної команди перебувають унизу, а непарні — вгорі.

За сигналом керівника перші номери всіх команд біжать по схилу, збирають прапорці і передають їх другим номерам. Другі, збігаючи вгору, розставляють прапорці на колишні місця. Після того як поставлено прапорці, з узгір'я біжать чергові — треті номери, а ті, які ставили прапорці, піднімаються на вершину і там залишаються, і т. д.

Команда, всі гравці якої першими поміняються місцями, виграє. Якщо гру повторюють, з гори біжать парні номери, а піднімаються — непарні.

Рухливі ігри для дітей 7-9 років Через ліс

Значення гри: розвиток швидкості бігу, спритності, кмітливості.

Інтенсивність: середня.

Креслять майданчик, на якому проводять дві лінії на відстані 25 кроків одна від одної. Між цими лініями "поле", а посеред "поля" уявний ліс. Розмір лісу 10 кроків у ширину і 10 кроків у довжину. Серед гравців вибирають ведучого, який іде в ліс. Решта учасників стають у шеренгу на одній з ліній "поля". За командою вчителя гравці по двоє перебігають на протилежний бік, але обов'язково через ліс. Ведучий намагається когось з гравців заквачити на території лісу. Якщо йому це вдається, він міняється із закваченим ролями. Перемагають ті, що їх протягом гри жодного разу не заквачили. Правила: Ведучий квачить гравців дотиком руки. За межами лісу квачити гравців заборонено.

Дзвінок на урок

Значення гри: розвиток швидкості бігу, уважності.

Інтенсивність: низька.

Лініями позначають два "класи". У "класах" креслять прямокутники, яких на 2-3 менше, ніж гравців. Учні рухаються - ходять як звичайно, роблять танцювальні кроки, біжать підстрибуючи - і проказують: "Перерва, перерва". Учні бігають доти, доки не почують сигналу "на урок". Після слів -"Швидше, друзі, у клас!" - учні займають "класи". Кожний квадрат може займати лише один учень. Хто залишився без місця, отримує штрафне очко. Перемагають ті гравці, у яких не було жодного штрафного очка.

Рибалки

Значення гри: розвиток швидкості бігу, уважності.

Інтенсивність: низька.

Усі діти - "риби", а двоє - "рибалки". "Рибалки", взявшись за руки, бігають за
"рибами" і намагаються, зімкнувши вільні руки, їх упіймати. Кожна спіймана
"риба" приєднується до "рибалок" і утворюється "невід".
Гра закінчується, коли залишається одна "риба".

Правила: Ловити "риб" розірваним "неводом" не можна.

Вудочка

Значення гри: розвиток спритності, стрибучості, уваги.

Інтенсивність: висока.

Гру можна проводити на галявині в лісі, в парку, на майданчику в школі
тощо. Учасники гри вибирають ведучого. Шикуються гравці по колу. В
середині кола стоїть ведучий, який тримає довгу скакалку в руці або зв'язані
в одну дві, три коротких скакалки. За командою вчителя ведучий починає
крутити довгу скакалку ("вудочку") так, щоб вона ковзала по землі і
проносилася під ногами гравців. Учасники стрибають через "вудочку",
намагаючись не зачепити її. Якщо "вудочка" когось заче-ила - гравець
вибуває з гри (або отримує штрафне очко, або стає ведучим). Перемагають ті
гравці, яких "вудочка" не зачепила жодного разу-

Правила: Спійманим вважається гравець, що його ноги (не вище колін) зачепить "вудочка". Гравці не повинні сходити зі свого місця. Після 10-15 кіл, зроблених "вудочкою", необхідно давати дітям відпочити 30-60 с

У річку — гоп

Значення гри: розвиток кмітливості, швидкості та рішучості.

Інтенсивність: середня.

Дві шеренги гравців стають одна навпроти одної на відстані 3-4 м. Ведучий дає команду: "У річку - гоп!" Всі стрибають уперед. "На берег -гоп!" - всі стрибають назад.

Часто ведучий повторює одну і ту саму команду декілька разів. У такому

випадку всі повинні стояти на місці. Хто стрибнув, той вибуває з гри (або

отримує штрафне очко). Гра продовжується доти, поки з шеренги не вийде

останній гравець.

Варіант гри. Команді, що її гравець помилився, нараховується штрафне

очко.

Перемагає команда, яка на кінець гри має менше штрафних очок.

Горобчики-стрибунчики

Значення гри: розвиток спритності, швидкості, уважності, навичок
орієнтування у просторі.

Інтенсивність: середня.

На майданчику креслять коло, посередині якого стає "кішка", а всі гравці -"горобчики" - перебувають за межами кола. Торобчики"весь час стрибають у коло і вистрибують з нього. "Кішка" намагається спіймати того, хто затримується у колі. Спійманий "горобчик" міняється з «кішкою» ролями, і гра продовжується.

Подоляночка

Значення гри: розвиток кмітливості, швидкості та рішучості.

Інтенсивність: середня.

Учні беруться за руки і стають у коло. Вибирають подоляночку. Гравці,

співаючи, ідуть по колу, а подоляночка усередині кола робить все, про що

мовиться у пісні:

Десь тут була подоляночка,

Десь тут була молодесенька.

Тут вона стала, до землі припала,

Личка не вмивала, бо води не мала.

Ой, устань, устань, подоляночко,

Умий личко, як ту скляночку.

Візьмися в бочки, за свої сорочки,

Підскоч до раю, бери сестру скраю. Подоляночка вибирає когось із кола і

стає на його місце.

Порожнє місце

Значення гри: сприяє розвиткові спритності, швидкості, кмітливості. Інтенсивність: середня.

На майданчику чи лісовій галявині учасники гри шикуються в коло. Відстань між ними один метр. Всі учасники повернуті обличчям до центра кола. Серед гравців обирають ведучого. За командою вчителя ведучий біжить по зовнішній стороні кола, торкається будь-кого з учасників гри. Гравець, що його торкнувся ведучий, біжить у протилежний бік від нього. Коли вони зустрінуться, беруться за руки і присідають один раз. Потім продовжують біг у тому самому напрямку, у якому рухалися, щоб якнайшвидше добігти до порожнього місця і зайняти його. Хто прибіг другим, стає (чи продовжує бути) ведучим. Виграють ті гравці, що жодного разу не були ведучими. Правила: Не дозволяється штовхати, заважати гравцям під час бігу. Не дозволяється бігти через коло. Усі дії гравці виконують лише за командою вчителя.

«Командное сваливание» Место. Борцовский ковер.

Подготовка. Борцы делятся на 2 равные группы, включающие представителей разных весовых категорий (легкой, средней и тяжелой) , и располагаются с разных сторон от ковра.

Описание игры. Выходят два спортсмена самых легких весовых категорий, которые борются до первого падения. Победитель остается на ковре. Проигравшая команда выделяет второго борца на ковер, и схватка продолжается. Победитель участвует в игре до тех пор, пока не будет сбит на ковер. Его сменяет новый представитель команды. Борцы один за другим по указанию капитана вступают в единоборство. Проигрывает команда, у которой не хватит борцов для продолжения поединка. Схватки судит арбитр, который следит за правильностью выполнения приемов. Правила. Борцы вступают в единоборство в порядке весовых категорий. Нельзя высылать на ковер вначале борца тяжелого веса.

«Регби на коленях»

Место, инвентарь. Борцовский ковер. Набивной мяч (2—3 кг).

Подготовка. 2 равные по силам команды в разной по цвету форме (куртках,

рубашках) стоят на коленях с разных сторон от ковра. На его середину кладут мяч.

Описание. По свистку играющие на коленях устремляются к мячу, чтобы завладеть

им. Используя передвижение с мячом и передачи, игроки стараются приблизиться к

краю ковра на стороне противника и коснуться мячом за чертой ковра (можно

коснуться мата, чучела за ковром). Задача другой команды — перехватить мяч и

сделать то же самое. Игра продолжается 10 или 15 мин.

Побеждает команда, сумевшая большее число раз коснуться мячом пола или

предмета на стороне противника.

Правила.

1. Передвигаться разрешается только на коленях или кувырками.

2. Не разрешается захватывать игрока, не владеющего мячом, проводить болевые приемы, вставать на ноги и мешать вбрасыванию мяча, если он вышел за пределы ковра. 3. За нарушение правил мяч передается противнику.

«Возьми свою ленту»

Место, инвентарь. Борцовский ковер, гимнастическая стенка, ленты (или куртки,

майки) — по числу игроков.

Подготовка. 2 равные команды игроков (по А—6 человек) выстраиваются друг

против друга с разных сторон от ковра. За спиной одной из команд игроки другой

команды вешают на гимнастическую стенку свои ленты.

Описание. По сигналу команда, стоящая лицом к гимнастической стенке,

продвигается вперед. Ее игроки стараются прорваться к стенке, чтобы взять свои

ленты. Защитники, применяя различные приемы, блокируют игроков другой

команды, обороняют подступы к стенке, стараясь продержаться 2 мин. После этого

игра останавливается, и другая команда вешает на стенку свои ленты.

Выигрывает команда, сумевшая за время игры взять больше своих лент.

Правила. Атаковать и задерживать противника можно заранее обусловленными

руководителем приемами. Участник имеет право атаковать любого игрока другой

команды. Можно брать со стены только свою ленту.

«Салки на ринге» Место. Ринг, площадка.

Подготовка. Участники делятся на 2 команды (примерно равные по весовым категориям) и выстраиваются за рингом с двух сторон.

Описание. Руководитель вызывает на ринг одну или две пары и дает сигнал начать игру. Первый вариант: пары свободно маневрируют по рингу, один игрок пары старается осалить другого, коснувшись рукой плеча. Второй вариант: играющие, стоя в парах, кладут руки друг другу на плечи. Задача каждого — осалить касанием ноги стоящего напротив и как можно дольше не дать противнику осалить свою ногу. Поединок продолжается один раунд (3 мин.), после чего подсчитывают количество касаний и вызывают новые пары.

Правила. 1. Касание лица штрафуется одним очком в пользу противника.

2.При осаливании ногами расцеплять руки не разрешается.

«Отбери мяч»

Место, инвентарь. Площадка или ринг. Перчатки — по числу игроков, легкий

набивной мяч, маска.

Подготовка. Играющие выстраиваются по кругу. Водящий в маске и перчатках

выходит на середину.

Описание. Стоящие по кругу ногой передают мяч друг другу в любом направлении.

Водящий старается перехватить мяч. При приближении водящего игроки могут

наносить ему удары, отгоняя от мяча. Водящий, отбирая мяч, защищается, не нанося

,ответных ударов. Отобрав мяч у одного из стоящих по кругу, водящий меняется с

ним ролью.

Игра продолжается 8—10 мин. Побеждает игрок, который ни разу не побывал

водящим.

Правила.

1. Мяч, вышедший за пределы круга, возвращается одному из стоящих по
кругу.

2. Игроки круга не могут выбегать на середину, а водящий отвечать на удары.
Когда игра освоена, ее можно проводить с продвижением игроков вправо или влево.

«Скакуны»

Место, инвентарь. Прямоугольная площадка, ограниченная линиями (стороны равны

8—9 м).

Подготовка. Играющие делятся на 2 равные команды и рассчитываются по порядку

номеров. Одна команда («бегуны») занимает место внутри квадрата, другая

становится за линией, ограничивающей квадрат («скакуны»).

Описание. Руководитель называет цифру; игрок из команды скакунов, имеющий

этот номер, направляется в поле, прыгая на одной ноге. Его задача — салить игроков

другой команды, которые спасаются от преследования, бегая на двух ногах.

Осаленный покидает пределы площадки. По команде руководителя: «Домой!» —

водящий возвращается на свое место в шеренгу, и руководитель вызывает еле-

дующий номер. Игра продолжается до тех пор, пока все бегуны не будут

переловлены. После этого команды меняются местами (ролями), и игра повторяется.

Победитель определяется по наименьшему времени, затраченному на осаливание

игроков противника.

Правила.

1. Игрок, которого коснулся скакун, покидает поле.

Скакун, оступившийся на обе ноги, также выходит за пределы квадрата. В поле не

могут находиться одновременно два скакуна.

Теряет право участвовать в игре любой игрок, выбежавший за пределы площадки.

«Поймай перчатку»

Место, инвентарь. Зал или площадка, фехтовальная мишень и перчатки, оружие

(рапира, шпага) — для всех участников игры.

Подготовка. Играющие делятся на команды по 6—7 человек, каждая из которых

выбирает водящего. Игроки в командах рассчитываются по порядку, выстраиваются

в разных местах зала по начерченным полукругам и принимают «боевую стойку».

Против каждой группы (в 2—3 шагах) — фехтовальная мишень.

Описание. Водящий называет номер и отпускает перчатку, которую держал в

вытянутой в сторону руке (можно стоя на стуле). Вызванный, делая выпад, должен

пригвоздить ее к фехтовальной мишени, не дав коснуться пола. Водящего сменяет

тот, кто не сумел этого сделать. После 5—8 мин. игры отмечаются участники,

сумевшие наибольшее число раз поймать перчатку на оружие и не побывавшие в

роли водящего.

Правила.

1. Запрещается отпускать перчатку до того, как вызван очередной номер.

2. Водящий может вызвать любой номер.

Вариант. Проще ловить перчатку рукой. В этом случае играющие стоят полукругом без оружия.

Вимоги до спортивного інвентарю й обладнання

1. Усі спортивні прилади й обладнання, які використовуються під час
проведення занять з фізичної культури і спорту згідно з навчальними програмами
та типовими переліками навчально-наочних посібників та технічних засобів
навчання для навчальних закладів, затвердженими Міністерством освіти України,
повинні бути справними і надійно закріпленими.

Експлуатація-спортивних приладів у спортивних залах та на відкритих майданчиках повинна відповідати вимогам «Типових правил эксплуатации спортивных залов при проведений учебно-тренировочных занятий» та НАОП 9.1.70-5.01-81 «Инструкция по технике безопасности при эксплуатации спортивных сооружений».

Надійність установлення і результат випробувань інвентаря та обладнання відповідно до правил проведення змагань, затверджених національними федераціями з окремих видів спорту, фіксуються вчителем у спеціальному журналі.

2. Гімнастичні прилади не повинні мати у складальних одиницях і
з'єднаннях люфтів, коливань, прогинів; деталі кріплення (гайки, гвинти) мають
бути надійно закручені.

3. Жердини брусів перед початком навчального року треба перевіряти по всій довжині. У разі виявлення тріщини жердину необхідно замінити.

4. Робоча поверхня перекладини, брусів повинна бути гладенькою. Пластини для кріплення гаків, розтяжок перекладини повинні бути щільно пригвинчені до підлоги і заглиблені врівень з підлогою.

Перед виконанням вправ на перекладині та після їх закінчення необхідно протирати сухою тканиною гриф перекладини і зачищати наждачним полотном у разі необхідності.

5. Колода гімнастична не повинна мати тріщин і задирок на брусі, помітного викривлення.

6. Опори гімнастичного козла міцно закріплюються в коробках корпусу. Під час висування ніжки козла повинні вільно встановлюватися і міцно закріплюватися в заданому положенні.

7. Гімнастичні мати повинні впритул укладатися навколо гімнастичного
приладу так, щоб вони перекривали площу зіскоку та можливого зриву або
падіння.

8. Місток гімнастичний має бути підбитий гумою, щоб запобігти
ковзанню під чай відштовхування.

9. М'ячі набивні використовують за номерами відповідно до віку і фізичної
підготовленості учнів.

10. Маса і розміри спортивних приладів для метання повинні відповідати віку й статі учня відповідно до Правил змагань з легкої атлетики, затверджених Федерацією легкої атлетики України.

11. Для стрибків у висоту допускається використання стояків будь-якого типу за умови їх достатньої жорсткості. Планка має бути виготовлена з деревини, металу чи іншого матеріалу з круглим поперечним перерізом.

12. Лижний інвентар необхідно підбирати відповідно до зросто-вікових даних учнів і у відповідності з Правилами проведення змагань з лижного спорту, затвердженими Федерацією лижного спорту України. Поверхня люк має бути без перекосів і бічних викривлень, тріщин, задирок і відколів. Палиці повинні бути легкими, міцними і зручними, мати петлі для захвату руками, вістря для упору й обмежувальне "кільце.

13. Стояки, які прикріплюють сітку для гри у волейбол до поверхні
ігрового поля, не повинні мати пристроїв, небезпечних для гравців.

14. Ворота для гри у футбол, ручний м'яч мають бути жорстко закріплені.

Вимоги безпеки під час проведення занять з .

гімнастики

1. Гімнастичний зал має бути підготовлений до уроку згідно з завданнями,
що випливають з вимог навчальної програми.

2. Обладнання необхідно розміщувати так, щоб навколо кожного гімнастичного приладу була безпечна зона, яка визначається Правилами проведення змагань зі спортивної гімнастики, затвердженими Федерацією спортивної гімнастики України.

3. Для запобігання травматизму під час занять з гімнастики слід дотримуватися таких вимог:

— виконувати гімнастичні вправи на приладах треба тільки в
присутності вчителя або його помічника;

— укладати гімнастичні мати слід таким чином, щоб їх поверхня була
рівною;

— важкі гімнастичні прилади необхідно перевозити за допомогою
спеціальних пристроїв і візків;

— складні елементи і вправи слід виконувати тільки за допомогою
страхування, застосовуючи методи і способи страхування відповідно до вправи;

-— змінювати висот}⁷ брусів слід, піднімаючи одночасно обидва кінці жердини;

— висовувати ніжки в стрибкових приладах треба по черзі з кожного
боку, нахиливши прилад.

4. Під час занять у гімнастичному залі для змащення рук треба використовувати магнезію або каніфоль, які зберігаються в спеціальних укладках або ящиках, що виключають розпилювання.

5. Під час виконання учнями гімнастичних вправ потоком (один за одним) слід дотримуватися необхідних інтервалів, що визначаються Правилами проведення змагань з "гімнастики.

Вимоги безпеки під час проведення занять з легкої атлетики 1. У разі прохолодної погоди треба збільшувати час, відведений на

розминку перед виконанням легкоатлетичних вправ (розминка повинна бути

інтенсивнішою).

2 Взуття учнів повинно мати підошву, що виключає ковзання, щільно

облягати ногу і не заважати кровообігу. На підошві та каблуці спортивного

взуття дозволяється мати шипи.

3. Під час проведення занять з метання не можна перебувати в зоні кидка,
що визначається Правилами проведення змагань з легкої атлетики.
Перебуваючи поблизу зони метання, не можна повертатися спиною до
напряму польоту об'єкта метання.

4. Учень, який виконує метання диску чи штовхає ядро, не повинен виходити за межі кола до приземлення приладу.

5. Не дозволяється виконувати довільні кидання, залишати без нагляду спортивний інвентар для штовхання і метання, зокрема інвентар, який не використовується в цей час на уроці.

6. Назад до кола метання спортивний прилад слід переносити, ні в якому разі не кидати. Зберігати і переносити спортивний інвентар для метання треба в спеціальних укладках або ящиках.

Вимоги безпеки під час занять зі спортивних ігор (футбол, волейбол,

баскетбол, гандбол)

1. Під час занять, тренування та змагань учні мають виконувати вказівки вчителя, тренера, судді, дотримуватися встановлених правил проведення і послідовність занять, поступово давати навантаження на м'язи з метою запобігання травматизму.

2. Перед початком гри слід відпрацювати техніку: удари і ловіння м'яча, правильну стійку і падіння під час приймання м'яча, персональний захист.

3. Одяг учнів» які займаються спортивними іграми, має бути легкий, не затру днювати рухів, взуття у гравців — баскетболістів, волейболістів, гандболістів — на гнучкій підошві типу кедів, кросівок, у футболістів —- на жорсткій підошві.

Гравцям не слід носити на собі будь-які предмети, небезпечні для себе та інших. !

4. Учням, які грають у футбол, слід мати індивідуальні захисні пристрої: наколінники, захисні щитки під гетри; воротарям—рукавички.

5. Вага, розміри і якість м'ячів, які використовують у спортивних іграх, відповідно

до правил проведення змагань з окремих видів повинні складати:

7. Висоту сітки вимірюють посередині майданчика за допомогою
вимірювальної планки, на кінцях сітки (над боковими лініями) висота повинна
бути однаковою і не перевищувати нормативів більше ніж на 2 см.

8. На майданчику для гри в гандбол слід створити безпечну зону в 1 м вздовж бокових піній і не менш ніж у 2 м за лицевими лініями.

9. Кільця для гри у баскетбол слід закріплювати на висоті 3,05 м від підлоги спортивного залу або поверхні спортивного майданчика, довжина сітки кілець має становити 0,4 м.