3 курс лекц. етапи

1. Етапи формування рухового навику

Перший етап — початкове навчання новому руху. Дії учня: фіксація окремих положень, імітація або відтворення руху з допомогою учителя. Це дає можливість одержати певні м'язові відчуття (рухову інформацію), що поширюють відомості про техніку нової вправи. Умовно перший етап закінчується при рівні навченності рівної 40%.

Другий етап — розвиток рухового навику. Це вирішальний етап навчання. Він скерований на оволодіння основами тех­ніки нового руху. Для цього треба:

—передбачити не менш 6-8 підходів для виконання завдань;

—для найкращого запам'ятовування рух повторювати на кожному занятті;

—перерва між підходами до снаряду не повинна перевищувати 3 хвилини.

Результатом навчання на наданому етапі є технічно вірне і самостійне виконання руху. При цьому можливі неточності в деталях техніки, нестабільність. Умовно етап закінчується при рівні навченності 80%.

Третій етап — завершення навчання. Наданий етап ске­рований на стабілізацію техніки і удосконалення виконання вправи, що вивчається. Обов'язковою умовою удосконалення вправи є   виконання її в зв'язці.

2. Методи навчання

На ефективність формування рухових навиків суттєво впливає вибір і використання методів навчання. Під методом розуміється спосіб вирішення задачі, пов'язаної з навчанням. Далі зупинимося на характеристиці методів навчання в гімнастиці.

Словесний метод. Це один з універсальних методів, з допомо­гою якого вирішуються такі задачі як: опис техніки, постановка задач навчання, аналіз результатів виконання рухів, керівництво навчанням. В гімнастиці використовуються різноманітні методичні прийоми побудовані на основі слова: розповідь, пояснення, опи­тування, обговорення, супроводження виконання вправи.

При використанні даного методу навчання особливу увагу приділяють точності і лаконічності діалогу з учнем. Слово повинно бути образним і точним, а вираз — коротким і зро­зумілим. Вибір способу впливу словом в значній мірі залежить від віку і підготовленності учнів, а також від здібності викла­дача. Використання термінології полегшує спілкування між учнем і викладачем.

Метод показу. Даний метод допомагає створити уяву про вправу, уточнити окремі деталі техніки, звернути увагу учнів на допущені помилки, порівняти варіанти виконання вправи.

Один із способів показу є демонстрація цілісного і доско­налого виконання руху — еталону техніки. Крім цього, мож­ливий акцентований показ окремих фаз і фрагментів з виді­ленням вирішальних або типових моментів виконання руху.

При розучуванні гімнастичних вправ ефективним способом є опосередкований показ — демонстрація кінокільцівок, кіно-грам, наглядних малюнків, схем і других методичних посібників.

Метод цілісного розучування вправ. Він має на увазі вико­нання вправи в цілому. Таке оволодіння рухами характерно для більшості вправ основної гімнастики, для відносно про­стих рухів на приладах, а також для окремих складних вправ, які можуть бути виконані в цілому в полегшених умовах. По­легшені умови виконання вправ досягаються різними спосо­бами: 1) додатковими засобами безпеки, 2) наданням допомоги, 3) зменшенням висоти приладу.

Метод підводящих вправ. Він містить в собі цілісне вико­нання руху, раніш вивченого і структурно схожого з новим . Головним правилом використання є структурна подібність з вправою, якій навчають. Наприклад, для розучування підйому махом вперед використовується підводяща вправа підйом ма­хом вперед з упору на передпліччях.

Метод розчленованого розучування вправ. Суть методу — виді­лення окремих частин руху, оволодіння кожною і поєднання їх в цілу вправу. Штучне дроблення вправи на частини полег­шує оволодіння рухових дій. Кожна вправа повинна бути конкретною і доступною, а також не вносити принципових змін в структуру цілісного руху.

Метод вирішення окремих рухових задач. Метод характе­ризується підбором серії навчальних завдань, які містять ком­поненти техніки основної вправи. Даний метод використо­вується для уточнення уяв про техніку, виправлення стійких помилок, удосконаленню виконання вправи в цілому.

Метод термінової і поточної інформації про точність рухів, які виконуються спортсменом. Метод реалізується з допомо­гою методичних прийомів, таких як: додаткові орієнтири (термінова інформація), бінарна і цифрова інформація (по­точна інформація). Додаткові орієнтири можуть бути визначені до виконання вправи. Введення орієнтирів допомагає уточнити виконання окремих частин вправи по ходу виконання вправи в цілому. Поточна інформація пред'являється учням в бінарній («більше-менше») або в цифровій формі. Більший вплив на якість повторного виконання має цифрова інформація.

Метод поєднання. Метод містить в собі єдність фізичної підготовки і навчання рухам. Зміст і спрямованість вправ фізичної підготовки повинні відповідати структурі цільового навику і характеру м'язових зусиль.

Метод програмування. До методів програмування відноситься метод розпоряджень алгоритмічного типу (А. М. Шлемін). Під розпорядженням алгоритмічного типу в навчанні руховим діям слід розуміти точні, суворо визначені і доступні розпорядження про порядок і характер дій учнів для оволодіння тим чи другим рухом або групою їх, схожих по структурі.

При складанні розпоряджень алгоритмічного типу необ­хідного враховувати:

1)    розпорядження повинні точно вказувати на характер кожної дії, виключати випадковість в їх виборі і бути доступними всім, кому вони призначені;

2)    розпорядження алгоритмічного типу можуть бути складені як для одної рухової дії, так і для серії рухових дій, структурно схожих, але обов'язково доступних на даному етапі навчання;

3) всі навчальні завдання повинні бути взаємозв'язані різними варіантами залежності і мати послідовне ускладнення.

Розпорядження алгоритмічного типу передбачають розділ на­вчального матеріалу на частини (дози, порції або навчальні завдан­ня) і навчання учнів цим частинам в сурово визначеній послідов­ності; при цьому тільки оволодіння першою серією навчальних завдань дає право переходити до другої. Порядок вивчення частин навчаль­ного матеріалу визначається наявністю зв'язку між ними. Відомо, що на фоні розвинених фізичних здібностей швидше і краще формуються рухові навики. Тому, в першу серію навчальних завдань повинні входити вправи для розвитку тих фізичних здібностей, які необхідні для успішного виконання цільового навику. Друга серія навчальних завдань повинна включати вправи на оволодіння вихідних і кінцевих положень, якими починаються і закінчуються цільові вправи (перша і друга серія навчальних завдань можуть оволодіватися одночасно).

Третя серія навчальних завдань повинна передбачати дії, без яких неможливо виконати цільову вправу (розмахування в висі або в упорі, махові рухи ногами і т.д.).

Четверта серія навчальних завдань містить в собі дії, по­в'язані з навчанням умінню оцінювати виконання рухів в просторі, за часом і по рівню м 'язових зусиль. Кількість і рівень точності диференціровок залежить від координаційної склад­ності цільової вправи. Інколи достатньо вміти оцінювати лише амплітуду маху і рівень м'язових зусиль, а при навчанні склад­ним вправам необхідно вміти оцінювати комплекси диференціровок, які забезпечують технічну основу вправи.

П'ята серія навчальних завдань - підводящі вправи і части­ни цільового навику.

Шоста серія навчальних завдань - виконання вправи в ціло­му в полегшених умовах, з допомогою учителя та в з'єднанні з другими вправами.

При вивченні кожного навчального завдання враховують­ся індивідуальні особливості учнів та їх готовність до навчан­ня, здійснюється контроль за виконанням навчальних завдань, визначається порядок переходу від одного до другого навчаль­ного завдання. При виконанні всіх серій навчальних завдань вирішуються задачі фізичної підготовки, навчання умінням керувати рухами і формування рухових навичків. Таким чи­ном, в методі розпоряджень алгоритмічного типу поєднуєть­ся фізична, спеціально-рухова і технічна підготовки.

Метод розпоряджень алгоритмічного типу не може розгля­датись окремо від існуючих в гімнастиці методів і прийомів навчання, він спирається на них і в той же час доповнює і розширює іх.  Наприклад,  при проведенні вправ першої серії навчальних завдань, пов'язаних з спеціальною фізичною підго­товкою, застосовується метод поєднання: в другій серії - метод розчленованого розучування і прийом фіксації окремих положень; в третій - метод вирішення окремих рухових задач; в четвертій - метод термінової і поточної інформації про точність виконуваних рухів; в п'ятій - метод підводяших вправ і розчленування; в шостій - метод цілісного розучування.

Упорядковувати розпорядження алгоритмічного типу слід в такій послідовності:

1)     вказати назву вправи;

2)     описати техніку і привести кінограму;

3)     вказати, що повинні знати і вміти учні перед виконанням вправи;

4)     написати серії навчальних завдань.

3. Реалізація дидактичних принципів в навчанні гімнастичним вправам

Навчання рухам будується на основі дидактичних принципів — вихідних теоретичних положень, які визначають дії викладача і учня.  Специфіка навчання в гімнастиці відображається в реалізації дидактичних принципів.

/. Принцип науковості навчання

Дії, що вивчаються, повинні сприйматися учнями в їх справж­ньому, нескривленому виді. При вивченні рухових дій треба дома­гатися оволодіння всіма складовими операціями: при цьому струк­тура дій і операцій повинна відповідати вимогам техніки.

Учень повинен усвідомити і засвоїти істотні признаки і властивості рухових дій, що вивчаються, зв'язки дій з іншими діями і особливостями ситуацій діяльності.

В процесі навчання треба знайомити учнів не тільки із зако­номірностями рішення рухових задач - результатом наукового пошуку, але і з доступними засобами наукового дослідження.

2. Принцип доступності навчання

Фізична підготовленість учнів повинна відповідати спе­цифіці рухового завдання.

Рухова підготовленість учнів, шо навчаються, повинна відповідати особливостям дії.

Психічна підготовленість учнів, що навчаються, повинна відповідати специфіці рухової дії.

Учень повинен розібратися в логіці рухової дії і зосередити увагу на вирішальних умовах його виконання.

Засоби, методи і форми організації навчання повинні відпові­дати рівню розумового розвитку і технічної підготовленності учнів.

3. Принцип систематичності навчання

Принцип реалізується через додержання ряду правил, а саме :

—правило «від знання до навику» припускає, по-перше, знання змісту і умов рішення рухового завдання; по-друге, знання основних опорних точок необхідних і достатніх для формування повноцінної ООД;

—правило «від основи до деталей» вимагає починати навчання із освоєння основи дії;

—правило «від приватного до узагальненого» вимагає починати навчання руховій дії в відносно стандартних умовах, сприятливих швидкому формуванню знань, уявлень і умінь вирішувати рухове завдання в її конкретному варіанті;

—правило «від узагальненого до приватного» вимагає вивчення відносно складного елементу, що, виявляється базовим, профілюючим, дозволяє надалі хутко оволодіти будь-якими елементами, що належать до наданого класу рухових дій.

4. Принцип свідомості і активності учнів

Перша вимога реалізації принципу свідомості і активності учнів — забезпечити усвідомлення потреб в формуванні на цій основі мотивів і цілей навчальної діяльності;

друга вимога реалізації принципу свідомості і активності учнів — свідоме виконання всіх операцій і дій навчальної діяльності;

третя вимога реалізації принципу свідомості і активності учнів — активно формувати і регулювати мотиви навчання.

5. Принцип наочності навчання

Реалізуючи принцип наочності навчання при формуванні смислового аспекту уявлення про рухову дію, що вивчають, до­тримуються правила «від змісту діяльності до змісту дій і операцій , що складають дію». При цьому необхідно домагатися чіткого розуміння призначення кожної операції в смисловій структурі дії. При навчанні гімнастичним вправам використовують різні прийоми, які забезпечують наочність:

— показ вправи;

— демонстрація руху з допомогою рисунків, схем, кінограм;

— використання додаткових сигналів та орієнтирів;

— утворення рухових відчуттів шляхом фіксації окремих положень тіла гімнаста.

6. Принцип міцності засвоєння навчального матеріалу

Принцип міцності засвоєння навчального матеріалу інтер­претується в двох аспектах: 1) забезпечити тривке запам'ято­вування матеріалу, що вивчається; 2) забезпечити надійність рухових навиків, що формуються.

7. Принцип єдності колективного навчання і індивідуального підходу до навчання

Забезпечити взаємну відповідальність учнів за результати навчання;

створити на заняттях атмосферу товариської підтримки і доброзичливості;

враховувати направленість особистості, що навчається;

формувати групи, що навчаються, зі сходними індивідуа­льними особливостями фізичної і рухової підготовленості;

застосовувати програмоване навчання, як ефективний засіб індівідуалізації в умовах колективного навчання.

8. Принцип зв'язку навчання з практикою

Починати навчання із ознайомлення з практичною діяльністю, для якої готується рухова дія;

удосконалювати рухову дію в діяльності, для якої вона вивчалася;

оцінювати засвоєння рухової дії по якості діяльності, для якої вона вивчалася.