гімнастика 2 курс гімн. термінологія

1. Основні поняття

Клас (в логіці), поняття, яке виявляє совокупність (безліч) предметів, що задовольняють якимсь вимогам або властивостям про таю предмети кажуть, що вони є елементами даного класу.   Класифікатор - показник (або система показників) що використовується для розділення вправ (предметів, процесів та інш.) на класи.                                                                          Класифікація (від лат. classis - розряд, клас і fасіо - роблю, розкладую), система підпорядкованих понять (класів об'єктів) якої-небудь області знань або діяльності людини: часто представлена в виді різних по формі схем (таблиць), що використовується як засіб для встановлення зв'язку між цими Поняттями або класами об'єктів, а також для точної орієнтації в чисельних поняттях або відповідних об'єктах.

2. Призначення і види класифікації

Класифікація повинна фіксувати закономірні зв'язки між-класами об'єктів з метою визначення місця об'єкту в системі, яке вказує на його властивість. В цьому аспекті класифікація слугує засобом збереження і пошуку інформації, яка міститься в ній. Наприклад, біологічна систематика, класифікація хімічних елементів, класифікація наук.

Друга задача класифікації — проведення ефективного по­шуку інформації або яких-небудь об'єктів, що міститься в спеціальних сховищах (інформаційні фонди, архіви, склади). Наприклад, бібліотечні класифікації.

По ступені суттєвості основи підрозділення розрізняють при­родну і штучну класифікацію. Якщо в якості основи беруться суттєві ознаки, з яких витікає максимум підпорядкованих, так що класифікація може слугувати джерелом знання класифіко­ваних об'єктів, то така класифікація називається природною (наприклад, переодична система хімічних елементів). Якщо в класифікації використовуються несуттєві ознаки, то класифі­кація відноситься до штучної (наприклад, алфавіт, алфавітно-предметні покажчики, іменні каталоги в бібліотеках).

В гімнастиці прикладом штучної класифікації гімнастич­них вправ є класифікація виконана по ознакам «технічної основи» (М.С.Гончаров, М.Л.Укран, Ю.К.Гавердовський). Одним з методів отримання природної класифікації є приве­дення рухів до «типологічних рядів» по ознаку їх обертальної структури (Ю.К. Гавердовський). В такі ряди можуть бути зібрані всі види рухів на перекладені, брусах, кільцях, різновисоких брусах. Це дозволяє: 1) класифікувати вправи по частковим ознакам; 2) встановити подібність і різницю в структурі руху; 3) уточнити основні моменти техніки.

Для практики більш підходять прості класифікації, при­значені для упорядкування уяв про структуру і підпорядку­вання різних гімнастичних вправ.

3. Класифікатори

Гімнастичні вправи класифікуються:

1)     За анатомічною характеристикою елементарних рухів (загальнорозвиваючі вправи); 

2)     за характеристикою м'язових зусиль (силові вправи);

3)     за структурою рухів (вправи на приладах);

4.    Класифікація загальнорозвиваючих вправ

Практичні потреби доводять доцільність такої класифікації загальнорозвиваючих вправ:  

Ι. Рухи руками.

1. Рухи плечовим поясом: а) рухи вперед, б) рухи назад, в) рухи вгору,                г) рухи вниз.

2. Рухи передпліччям (у ліктьових суглобах): згинання й розгинання передпліччя. В практиці роботи частіше мають місце

поєднання згинання й розгинання передпліччя з рухами плеча, пронацією і супінацією передпліччя, з рухом кистю і пальцями.

3. Рухи руками в плечових суглобах:

а) відведення й приведення плеча — рухи в лицевій площині;

б) згинання й розгинання плеча — рухи в бічній площині;

в) колові рухи.

ΙΙ. Рухи ногами.

1. Згинання й розгинання гомілки — рухи в колінному суглобі. Згинання здійснюють усі м'язи, що розташовані ззаду колінного суглоба, і розгинання — чотириголовий м'яз.

В практиці роботи майже завжди маємо суміщення рухів у колінному суглобі з рухами ступні і стегна.

2. Рухи в кульшовому суглобі:

а) згинання й розгинання стегна — рухи ногою в бічній площині;

б) відведення й приведення стегна — рухи ногою в лицевій площині;

в) колові рухи в кульшовому суглобі (беруть участь усі м'язи стегна).

ΙΙΙ.  Рухи тулубом і головою.

1. Згинання й розгинання — рухи в кульшових суглобах (тулубом) і в суглобах хребетного стовпа в бічній площині: а) нахил вперед; б) випрямлення і нахил назад. Згинання здійснюється м'язами: переднього відділу шиї, черевного пресу і клубово—поперековими, а розгинання — м'язами, що на задній поверхні тулуба і шиї.

2.Рухи в кульшових суглобах (тулубом) і в суглобах хребтового стовпа в сторони — нахили в сторони і випрямлення тулуба,  що здійснюються складними діями згиначів і розгиначів кожної сторони та іншими м'язами.

3.Повертання хребетного стовпа навколо поздовжньої осі — «повороти тулуба».

4.Колові рухи тулубом.

5.    Класифікація стройових вправ

В організації і проведенні уроку гімнастики певне зна­чення мають розміщення учнів, переміщення їх під час уроку як на місці, так і в русі, тобто використання стройових вправ.

Класифікують стройові вправи на чотири групи:

I — стройові прийоми;

II          — шикування і перестроювання;

III— розмикання і змикання;

IV— пересування.

6.    Класифікація махових вправ

Махові вправи на гімнастичних приладах класифікуються на основі структурно-технічних ознак руху. Всі махові вправи поділені на чотири класа, які різняться робочим положенням на снаряді.

«Рухи великим махом» виконуються в робочих положеннях типу висів і стійок з переміщенням ц.т.т. по максимально можливому радіусу. «Рухи розгином» виконуються з робочого положення вису або упору зігнувшись. «Рухи махом під опору» виконуються в упорах уздовж, махом в сторону опори. «Рух махом від опори» виконується з упору уздовж і зв'язаний з відштовхуванням від опори.

Слідуюча ознака приведеної класифікації — наявність і на­прямок маха. Так, як рухи виконуються в сагітальній площині, то можливі лише два полярних напрямки маха — вперед і назад.

На останній ступені класифікації передбачається дихотомічне дроблення кожної групи на дві підгрупи по ознакам обертальної структури рухів (монообертання і контробертання).

7.    Класифікація силових вправ

Силові вправи поділяються на: а) статичні вправи; б) силові переміщення. Найбільше розповсюдження отримала класифі­кація, в якій статичні і силові вправи систематизовані по оз­наку їх форми.

Статичні вправи виконуються в висі та в упорі. До вправ в висі відносяться: 1) виси змішані з опорою о підлогу; 2) виси змішані з опорою о прилад; 3) виси вертикальні; 4) виси горизонтальні. До вправ в упорі належать: 1) сіди і упори змішані; 2) упори вертикальні; 3) упори горизонтальні; 4) стійки.

Силові переміщення виконуються доверху і донизу. До переміщень доверху належать: 1) поступальні переміщення; 2) переміщення з обертанням вперед; 3) переміщення з обертанням назад. До переміщень донизу належать: 1) поступальні переміщення; 2) переміщення з обертанням вперед; 3) переміщення з обертанням назад.

8.    Особливості класифікації вправ на гімнастичних приладах

Наведені вище класифікації допомагають упорядкувати вправи на перекладині, кільцях, брусах. На таких приладах, як:  1) кінь, 2) колода, 3) опорний стрибок, 4) акробатика, 5) вільні вправи — використовують інші підходи, так як вправи виконуються в специфічних умовах.

Вправи на коні. Всі вправи на коні поділяються на два основних класи: кругові і маятникоподібні рухи. Кожен з класів руху поділяється на структурні групи, визначені по ознакам орієнтації і переміщенню тіла гімнаста відносно снаряду.

Рухи без переходів і поворотів — для цієї структурної групи характерно виконання вправи в одну сторону, без зміни опори о снаряд (прості круги, схрещення і др.)

Рухи з переходами виконуються з переміщенням по сна­ряду в сторону, вперед або назад, але без поворотів (перехо­ди, «противоходи»).

При рухах з поворотами і переходами гімнаст змінює по­ложення на снаряді шляхом повороту навколо однієї руки (виходи і входи) або навколо передньозадньої осі тіла, розміщеного практично горизонтально обличчям до опори (круги прогнувшись).

Рухи з поворотами навколо поздовжної осі складають чет­верту групу рухів на коні.

Вправи на колоді. В основі класифікації вправ на колоді лежать умови опори, обертання і переміщення спортсменки.

Всі вправи поділяються на дві групи:

1)     з непреривною опорою,

2)     з безопорною фазою руху.

Кожна група в свою чергу ділиться на три підгрупи:

1)     без обертальних рухів тіла;

2)     з поворотом тіла навколо вертикальної осі;

3)     з обертом навколо горизонтальної осі. В кожній підгрупі існує по два різновида:

1)     рухи без зміни місця опори;

2)     рух з зміною місця опори.

Стрибки. Всі стрибки в гімнастиці діляться на дві великі групи: неопорні, або прості, та опорні.

До першої групи відносяться стрибки, що виконуються без опори руками об прилад. До них відносяться:

1)     стрибки у висоту з місця або з розбігу;

2)     стрибки у довжину з місця або з розбігу;

3)     стрибки у глибину (з підвісного майданчика або з гімнастичного снаряду);

4)     стрибки з трампліну;

5)     стрибки через коротку та довгу скакалки.

Опорні стрибки — поділяються на прямі, переворотом вперед, переворотом в сторону, переворотом з поворотом, комбіновані і бокові.

1. Прямі стрибки — виконуються через коня в напрямку розбігу. Руки ставляться на опору одночасно. Після відштовхування руками тіло гімнаста отримує протилежне обертання — назад.

До цієї групи належать стрибки: ноги нарізно, зігнувшись, льотом.

2.    Стрибки переворотом вперед. Спортсмен виконує  польот над конем з переворотом вперед через голову і відштовхуванням від ближньої або дальньої частини приладу. В цю групу входять:  переворот вперед,   переворот вперед з послідовним згинанням і розгинанням і т.д.

3.    Стрибки переворотом в сторону. Спортсмен після відштовхування ногами здійснює поворот на 90° з обертанням навколо передньозадньої осі тіла. Відштовхування руками виконується послідовно. До цієї групи належать: переворот боком, переворот боком і сальто боком і т.д.

4.    Стрибки переворотом з поворотом. Стрибки цієї групи виконуються з поворотом на 90—180° в першій фазі польоту. До структурної групи належать: рондат—сальто назад в групуванні, зігнувшись, прогнувшись, рондат сальто назад з поворотом на 360°.

5.    Комбіновані стрибки. Це стрибки, які поєднують в собі структурні ознаки стрибків перелічених вище. До групи належать: переворот вперед з поворотом на 360° до відштовхування руками і т.д.

6.    Бокові стрибки: боком, кутом і прогнувшись. Дані стрибки мають в основному прикладне і допоміжне значення.

Акробатика. Всі акробатичні вправи діляться на три великі групи: стрибки, балансування, кидкові вправи.

Класифікація акробатичних стрибків побудована по прин­ципу структурної схожості елементів з врахуванням таких суттєвих ознаків, як напрямок головного обертального руху (оберт вперед, назад або в сторону, тобто «по сальто»), ступінь оберту по сальто (одинарні, полуторні, багатократні сальто), а також ступінь повороту тіла в безопорному положенні навколо повздовжньої осі. Основною ознакою, по якій ак­робатичні стрибки відносяться до тої або другої групи і підгру­пи, є зміст дій гімнаста в безопорних фазах. В зв'язку з цим всі стрибки поділяються на прості («гладкі») і комбіновані.

Балансування. Надана група об'єднує акробатичні вправи, в основі яких лежить збереження власної рівноваги чи рівно­ваги одного чи декількох партнерів. Вправи в балансуванні поділяються на три підгрупи:

1. Одиночні вправи — стійки, мости і шпагати.

2.    Парні вправи — один партнер (нижній) не тільки зберігає власну рівновагу в різноманітних положеннях, але і підтримує рівновагу іншого (верхнього) партнера.

3.    Групові вправи — піраміди в трьох, в чотирьох, в п'ятьох і т. д.

Кидкові вправи. В основі цієї групи вправ лежить кидок і ловля одного партнера іншим чи декількома партнерами.

Вільні вправи — поділяються на дев'ять структурних груп.

1. Стрибки. До цієї групи входять акробатичні стрибки і стрибки гімнастичного і хореографічного характеру.

2.   Перевороти, які виконуються без фази польоту.

3.   Перекати — це елементи з послідовним доторканням опори частинами тіла.

4.   Перемахи ногами — типовий гімнастичний елемент вільних вправ. Поділяються на прямі і кругові.

5.   Повороти. В групу об'єднуються повороти, які виконуються на ногах, на руках, в змішаних упорах.

6.   Хореографічні елементи — рухи класичного, народного, характерного і сучасного танцю.

7.   Елементарні рухи — зв'язковий ланцюг для об'єднання складних елементів і частин руху.

8.   Рівновага — це група статичних елементів, трудність яких в утриманні точного положення тіла на зменшенній площі опори.

Пози поділяються на елементарні і комбіновані положення, а також силові елементи. Основна трудність поз міститься в умінні зберігати точне положення тіла на протязі 1-2 сек.