2 семестр Вступ до спеціальність л 9

Лекція № 9

Дата:

Тема: СИСТЕМА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТА СПОРТУ.

Мета. Сформувати в студентів уявлення про систему фізичного виховання та спорту.

Обладнання: опорні конспекти, підручники, мультимедійна презентація.

Тип лекції: лекція інформаційного характеру

Основна література: Фролова Л.С. Вступ до спеціальності «Фізичне виховання» (навчально-методичний посібник) – Черкаси, 2014. 

Література:

1. Бондарчук А. П. Периодизация спортивной тренировки. / А. П. Бондарчук – К.: Олимпийская литература, 2005. – 304 с.

2. Вілмор Джек Х. Фізіологія спорту. / Джек Х. Вілмор, Девід Л. Костіл – К.: Олімпійська література, 2003. – 656 с.

План лекції

1.     СИСТЕМА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТА СПОРТУ.

Хід лекції

І. Організація початку заняття

ІІ. Повідомлення теми і мети лекції і мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Лекція

СИСТЕМА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТА СПОРТУ.

Фізична культура структурно поділяється на дві частини: предметну та особистісну. Предметна частина об’єднує продукти матеріальної і духовної праці у сфері фізичної культури, а особистісна характеризуються результатами діяльності, яка втілена у самій людині – фізичній культурі особистості. Формування фізичної культури людини здійснюється з позицій двох основних підходів: 1 – нормативно-механістичного, що характеризується чисто зовнішньою підгонкою особистості під усереднені норми та вимоги; 2 – особистісно-гуманістичного, що проявляється у залученні людей до духовних і матеріальних цінностей фізичної культури. В цьому процесі виділяють три основних компоненти: а) соціально-психологічне виховання – спрямоване на формування світогляду, цінностей орієнтацій, мотивів та інтересів до активної фізкультурно-спортивної діяльності; б) інтелектуальне виховання, що збагачує людину знаннями, які формують її загальноосвітню та спеціальну підготовленість у сфері фізичної культури; в) тілесно-рухове виховання, що спрямоване на формування рухових умінь і навичок, розвиток фізичних кондицій людини і вдосконалення його будови тіла [12, С. 49-50]. Принципи формування фізичної культури людини поділяються на соціальні та методичні. До соціальних принципів відносяться: - принципи гармонійного розвитку особистості; - принципи зв’язку з життєдіяльністю; - принципи оздоровчої спрямованості. До методичних принципів, що регламентують порядок педагогічного впливу у процесі формування фізичної культури особистості відносяться: - принципи навчання руховим діям; - принципи розвитку фізичних здібностей; - принципи виховання особистісних якостей [12, С. 50]. Отже, формування фізичної культури особистості реалізовується через спеціалізований педагогічний процес фізичного виховання та спорту, функціонування елементів якого підпорядковане фізичному вдосконаленню населення країни [4, С. 26]. Як люба система, педагогічний процес є процес управління адаптивним функціонуванням організму здорової людини, в якому педагог (суб’єкт управління) на основі певної інформації здійснює педагогічний вплив на тих, хто займається (об’єкт управління) з метою позитивних змін, спрямованих на досягнення поставленої мети і вирішення конкретних завдань [12, С. 50]. Система фізичного виховання та спорту має правові та етичні аспекти. Правові – полягають в управлінні одною особистістю (викладачем) іншою особистістю (тим, хто займається). У педагогічному процесі фізичного виховання та спорту спрямовуюча роль належить педагогу-спеціалісту, який несе моральну, професійну та кримінальну відповідальність за фізичне і духовне здоров’я тих, хто займається [12, С. 50]. Етичні аспекти складаються із відносин, що базуються на формуванні правильної гуманістичної мотивації занять, формуванні необхідних знань, моральних та вольових якостей [12, С. 42]. Мета і завдання фізичного виховання та спорту як педагогічного процесу завжди обумовлені потребами окремих людей, а також демографічних і соціальних груп. Тому, метою фізичного виховання є задоволення потреб окремої людини і суспільства в цілому у формуванні різносторонньо духовно і фізично розвинутої людини, сприяючи підвищенню його життєдіяльності. А завдання полягають у: 1) зміцненні здоров’я тих, хто займається, та їх адаптації до умов навколишнього середовища; 2) підвищення функціональних можливостей організму до необхідного безпечного чи відповідного рівня розвитку фізичних якостей; 3) оволодіння руховими уміннями і навичками, що забезпечують життєдіяльність людини; 4) повідомлення знань в області фізичної культури і навчання прикладному їх використанню у вдосконаленні свого організму; 5) формування мотиваційних установок на фізичне і духовне самовдосконалення; 6) формування світогляду, етичне та моральне виховання [12, С. 42]. Вихідні ідеї та теоретичні положення, які регламентують основні сторони педагогічного процесу у сфері фізичного виховання та спорту, є їх методичними принципами: Ú принципи свідомості і активності; Ú принципи наочності; принципи доступності та індивідуалізації; Ú принципи систематичності [12, С. 40]. На виконання завдань та досягнення мети фізичного виховання і спрямована система фізичного виховання – сукупність соціальної та педагогічної підсистем. Соціальна підсистема фізичного виховання об’єднує заклади та організації, що здійснюють та контролюють фізичне виховання, а також      нормативні основи, засоби , методи та способи організації. Тобто, це нормативно-законодавча база, програмна, ресурсна, організаційноуправлінська. Педагогічна підсистема включає систему фізичних вправ, методів їх використання, форм занять, і спрямована за зміни у необхідному напрямку фізичних можливостей людини [12, С. 44]. Соціальна та педагогічна підсистеми взаємозалежні, що об’єднує їх у загальну структуру системи фізичного виховання. Структура системи фізичного виховання біологічні та психологічні закономірності соціальна підсистема педагогічна підсистема мета фізичного виховання - управління - організація - ресурси - програми - нормативи критерії ефективності фізичні вправи навчання та вдосконалення фактори здорового способу життя 97 Соціально-педагогічна спрямованість фізичного виховання особливо важлива для підростаючого покоління, тобто дітей шкільного віку від 6-7 до 17-18 років. Основою системи фізичного виховання школярів є обов’язковий курс фізичного виховання, що здійснюється за державною програмою. Він поєднується із багатьма формами використання фізичної культури у режимі навчального дня і у позашкільний час. Функціонування системи фізичного виховання забезпечене матеріально-технічними засобами, кваліфікованими педагогічними кадрами, фінансовими ресурсами та іншими умовами. Фізичне виховання в системі загальної освіти школярів повинне: r створювати фундамент гармонійного фізичного розвитку, зміцнення здоров’я, фізкультурної освіти і виховання; r підтримувати поточну фізичну та розумову працездатність, забезпечуючи тим самим успішність навчання, а в перспективі – ефективність любої суспільно-корисної діяльності; r раціонально організовувати дозвілля дітей; r сприяти поступовому підвищенню марально-етичної, інтелектуальної і трудової культури [13, С. 81]. Звідси витікає мета фізичного виховання школярів – задовольнити потреби окремих школярів і суспільства в цілому у формуванні духовно і фізично розвиненої людини і його активної життєвої позиції [13, С. 82]. Фундаментальний зміст процесу фізичного виховання включає п’ять основних завдань: 1 – зміцнення здоров’я, підвищення рівня життєдіяльності, протидії організму несприятливим факторам зовнішнього середовища; 2 – підвищення функціональних можливостей організму до безпечного рівня, розвиток рухових умінь, навичок і якостей. 3 – повідомлення знань в області фізичної культури і навчання прикладному їх використанню у вдосконаленні свого організму; 4 – формування мотиваційних установок на фізичний розвиток і духовне самовдосконалення людини; 5 – формування світогляду, етичне і моральне виховання [13, С. 82]. Специфіка педагогічного процесу фізичного виховання визначається: ¢ переважним впливом на рухові здібності людини; ¢ безпосереднім створенням оздоровчого ефекту [13, С. 82]. Практична реалізація фізичного виховання школярів здійснюється у вигляді спеціально організованих занять фізичної культури. В ході занять використовуються засоби, методичні принципи та методи фізичного виховання. Основною формою фізичного виховання школярів є урок фізичної культури. Але фізичне виховання не закінчується разом з отриманням атестату зрілості. Необхідність у ньому є впродовж усіх періодів життя дорослої людини, оскільки кожний віковий період характеризується змінами в організмі, що проявляються у погіршенні фізичних можливостей.