2 семестр Вступ до спеціальність л 8

Лекція № 8

Дата:

Тема: Моральні принципи для фізичної культури.  Проблеми допінгу в олімпійському спорті. Правові відносини у галузі фізичної культури.

Мета. Сформувати в студентів уявлення про принципи фізичної культури. Проблеми допінгу. Познайомити з правовими відносинами в спорті.

Обладнання: опорні конспекти, підручники, мультимедійна презентація.

Тип лекції: лекція інформаційного характеру

Основна література: Фролова Л.С. Вступ до спеціальності «Фізичне виховання» (навчально-методичний посібник) – Черкаси, 2014. 

Література:

1.Теория и методика физического воспитания. Т. 1 / Под ред. Т. Ю. Круцевич. – К.: Олимпийская литература, 2003. – 424 с.

2. Тимашева Е. В. Концепция экологического маркетинга в современном олимпийском спорте / Е. В. Тимашева // Тези доповідей ІХ Міжнародного наукового конгресу «Олімпійський спорт і спорт для всіх». – К.: Олімпійська література, 2005. – С. 94.

3.  Фромм Э. Человек для себя. Исследование психологических проблем этики / Э. Фромм [Перевод Л. А. Чернышевой]. – Минск: Коллегиум, 1992. – 212 с.

4.  Хотц А. Допинг и этика – тема с традицией и, очевидно, без конца / А. Хотц //Наука в олимпийском спорте. – 2003. – № 1. – 106-114. 93

План лекції

1.     Моральні принципи для фізичної культури.

2.     Проблеми допінгу в олімпійському спорті.

3.     Правові відносини у галузі фізичної культури.

Хід лекції

І. Організація початку заняття

ІІ. Повідомлення теми і мети лекції і мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Лекція

1.     Моральні принципи для фізичної культури.

Протягом останніх сторіч західну культуру відрізняв дух гордості і оптимізму: гордості за розум як інструмент пізнання людиною самого себе і оволодіння природою; оптимістичної віри у виконання найпотаємніших надій людства в досягненні найбільшого щастя для величезного числа людей [23]. Гордість людини була виправданою. Силою свого розуму він побудував матеріальний світ, реальність якого перевершувала навіть мрії і образи чарівних казок. Людина підпорядковує собі фізичні енергії, здатні забезпечити роду людському матеріальні умови, необхідні для гідного  і плідного існування, і хоча багато що з людських цілей ще так і не досягнуто, навряд чи хто-небудь сумнівається, що вони в межах досяжності, і проблема виробництва, яка була проблемою минулого, у принципі вирішена. Тепер, вперше за всю свою історію, людина може відчути, що ідея єдності роду людського і завоювання природи на благо людини – це більше не мрія, а реальна можливість [23]. Але завойовуючи природу, людина стала рабом машини, яку створила власними руками. При всьому своєму знанні про матерію вона невіглас відносно найважливіших і фундаментальних питань людського існування: що таке людина, як вона повинна жити, як величезні енергії, укладені в самій людині, можна вивільнити і плідно використати [23]. Сучасна криза людяності охопила культуру. що порушило етичні норми, що своїми коріннями сягає у далеке минуле. Велика традиція гуманістичної етичної думки заклала фундамент систем цінностей, заснованих на людській автономії і розумі. Ці системи будувалися на передумові, того, що необхідно знати, що добре або погано для людини, та саму природу людини. Отже, правильні етичні норми може сформулювати тільки розум людини, і лише він один. Людина здатна розрізняти добро і зло і чинити етичні оцінки такі ж правильні, як і всі інші оцінки, що чиняться розумом [23]. Культурні цінності – це породження розуму, але кожна культура має свої моральні проблеми, які породжені її особливою структурою і є різними гранями моральних проблем людини [23]. Наша моральна проблема – це байдужість до самого себе. Це пов’язане із втратою значимості і унікальності індивіду, перетворенням особистості на знаряддя зовнішніх цілей [23]. В останні роки разом з розвитком і становленням ринкових відносин в Україні моральні проблеми стають все більше актуальними. Руйнування етичних норм відбувається у всіх сферах людської діяльності, не оминуло воно і фізичну культуру. Основне місце займає тут етика ділових відносин, де є життєва необхідність створення ділового, творчого мікроклімату в своїх колективах. Нині в Україні створюється новий типу професійної моралі як спортсменів, так і працівників комерційних організацій, що надають фізкультурно-оздоровчі послуги [17]. Ділова етика – це сукупність моральних норм, котрі визначають відносини людини до свого професійного обов’язку. Професійна етика відображає особливості моральної свідомості, поведінки і взаємовідношень людей, які зумовлені специфікою професійної діяльності. Професійна етика визначає етичні принципи та норми поведінки людей у рамках певного виду трудової діяльності. Тому виділяють педагогічну, лікарську, спортивну, військову, управлінську етику тощо. На глобальному рівні вже прийняті Олімпійська хартія,  Кодекс спортивної етики Ради Європи: «Справедлива гра – шлях до перемоги» [17]. Моральні відносини людей у трудовій сфері регулюють складні стосунки в колективі. Етичні норми поведінки організації у взаємовідносинах з державою, клієнтами – споживачами фізкультурно-оздоровчих послуг, постачальниками, працівниками визначає корпоративна етика. Змістом ділової етики являються кодекси поведінки, які визначають певний тип взаємовідносин між людьми в процесі трудової діяльності. родоначальниками корпоративних кодексів вважають японські компанії. Вони довели регламентування поведінки всередині компанії до абсолюту. Так, їх робочий день починається з масової фіззарядки та виспівування корпоративного гімну. Більшість фірм Заходу також мають свої етичні кодекси. При цьому вони виходять з того, що високі етичні стандарти забезпечують стабільний прибуток [17]. Ділова етика формує у робітників почуття спільності і дозволяє в значній мірі мінімізувати проблему узгодження індивідуальних цілей з місією організації та формує загальний культурний простір, який включає цінності, норми й поведінкові моделі, що їх сповідують усі члени колективу. проблеми етичного порядку, що виникають у різних фізкультурнооздоровчих організаціях, викликали потребу прийняття кодексів ділової честі і для представників сфери фізичної культури. Існування даних кодексів буде важливим фактором зміцнення статусу спортсменів-професіоналів України і працівників організацій сфери фізкультурно-оздоровчих послуг [17]. У загальному розумінні етика – це набір моральних принципів і цінностей, який керує поведінкою людини або групи людей та визначає позитивні чи негативні оцінки їх думок і дій. Це немовби внутрішній кодекс законів, котрий визначає, як можна себе вести, а як ні, які рішення можна приймати, а які ні. Етика зв’язана з внутрішніми цінностями людини, а вони, в свою чергу, є частиною корпоративної культури і впливають на прийняття рішень, визначають їх соціальну допустимість в рамках зовнішнього середовища [17].

2. Проблеми допінгу в олімпійському спорті.

Найбільш важливою етичною проблемою на рубежі двох століть стала проблема допінгу у спорті. Значні громадські та професійні сили прикладаються до подолання допінгової залежності спортсменів: заборони, покарання, дискваліфікації. Слово «допінг», як передбачають літературні джерела, походить від «допе» – слова, яким у одному із південноафриканських діалектів називали високоградусну самогонку, що використовувалась в якості стимулу при святкових культових діях. Вперше слово «допінг» з’явилося у англійському словнику 1869 року, де тлумачилось як суміш наркотику і опіуму, яку давали коням. Використання допінгових засобів і методів було зафіксовано в Англії ще у ХІХ столітті. З кінного спорту використання цього зілля було перенесене на спорт людей [24]. Інтенсифікація використання допінгу простежується в історії Олімпійських ігор, починаючи з 1896 року. Імпульсом, що виходив із такого поважного у всьому світі спортивного заходу, було ініційований і заохочений ―гігантський біологічний експеримент над людьми. З дослідженням біологічних можливостей людини, розпочаті ―експерименти подолання кордонів з метою отримати можливість відповідати вимогам про постійне підвищення ресурсів організму і відповідно результатів. Прагнення підвищення результативності спонукало спортсменів і медичний персонал до пошуку нових фармакологічних субстанцій, незважаючи на те, що жорсткий контроль та покарання чекають на спійманих на вживанні спортсменів [24]. Жорсткі міри інколи руйнують кар’єру і життя спортсменів та тренерів, однак, якою б не була юридична відповідальність, міри не будуть ефективними, якщо не буде етичної відповідальності особи.

3. Правові відносини у галузі фізичної культури.

У фізичній культурі, як і у інших сферах, існує юридична відповідальність, яка виконує такі функції: превентивну (запобіжну), виховну, репресивну (каральну), компенсаційну (поновлюючу), сигналізаційну (інформативну). За галузевими ознаками юридичну відповідальність поділяють на конституційну, адміністративну, цивільноправову, дисциплінарну, матеріальну, кримінальну [19]. Юридична відповідальність – один із видів соціальної відповідальності. Вона відображає специфіку будь-яких правових явищ, пов’язана з правопорушенням, з реалізацією санкцій правових норм, з державноправовим примусом [19]. Конституційна відповідальність настає за порушення норм Конституції, які є нормами прямої дії (приклад О. Блохіна – позитивна (перспективна) відповідальність; неналежне виконання ст. 49 Конституції – ретроспективна (негативна) відповідальність [19]. 89 Адміністративна відповідальність може настати у випадках порушення законодавства у сфері ліцензування фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності (штрафні санкції) [19]. Цивільно-правова відповідальність настає за порушення договірних зобов’язань майнового характер, або за завдання моральної шкоди (ст. 23 ЦК). Санкції тут полягають у відшкодуванні правопорушником майнових збитків і відновленні порушеного права [19]. Дисциплінарна відповідальність настає внаслідок здійснення дисциплінарних проступків, які порушують умови спортивного контракту (недотримання режиму тренувань тощо). Дисциплінарними стягненнями є догана і дострокове розірвання контракту (ст. 36, п. 8; 40, п. 3; 147, КЗпП) [19]. Матеріальна відповідальність полягає в необхідності відшкодовувати шкоду, заподіяну майну організації. Спортсмен може нести матеріальну відповідальність за псування майна, наданого йому в користування (обмежена чи повна відповідальність) (гл. 9 КЗпП) [19]. Кримінальна відповідальність – найбільш суворий вид відповідальності. Вона може настати у випадку невиконання вимог, передбачених Положенням про порядок підготовки споруд та інших спеціально відведених місць для проведення масових спортивних та культурно-видовищних заходів, що спричинили тяжкі наслідки [19]. Отже, юридична відповідальність – це передбачена законом вид і міра державно-владного (примусового) визначення особою втрат благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчинене правопорушення [19].