2 семестр Вступ до спеціальність л 4
Дата:
Тема: Ринок
фізкультурно-спортивних послуг як вимога сьогодення. Ефективна
система сучасного маркетингу у сфері фізичної культури.
Мета. Сформувати в студентів уявлення про фізичну культуру
оточуючого середовища. Познайомити з засобами масової інформації.
Обладнання: опорні
конспекти, підручники, мультимедійна презентація.
Тип лекції: лекція
інформаційного характеру
Основна
література: Фролова Л.С. Вступ до
спеціальності «Фізичне виховання» (навчально-методичний посібник) – Черкаси,
2014.
Література:
1. Жуляєв В. Спорт і навколишнє середовище (Практична
діяльність міжнародних та національних спортивних організацій) / В. Жуляєв //
Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – 2002. - № 1. – С. 94-99.
2. Мічуда А. Імідж тренера в системі
маркетингу фізкультурнооздоровчих послуг / А. Мічуда //Теорія і методика
фізичного виховання і спорту. – 2002. – № 1. – С.105-108. 91
План лекції
1. Ринок фізкультурно-спортивних послуг як вимога сьогодення.
2. Ефективна система
сучасного маркетингу у сфері фізичної культури.
Хід лекції
І.
Організація початку заняття
ІІ.
Повідомлення теми і мети лекції і мотивація навчальної діяльності
ІІІ.
Лекція
1. Ринок фізкультурно-спортивних послуг як вимога сьогодення.
Одним із важелів розвитку людського суспільства була і є
трудова діяльність, яка безперечно вплинула на становлення світової економіки. Формування
потужних індустрій не могло бути поза участі сфери фізичної культури, яка
допомагала у створенні їх робочого потенціалу. Але в економічних системах
ринкового (змішаного) типу діяльність людини з метою створення суспільно
значущих благ здійснюється, як правило, у вигляді підприємництва [10].
Діяльність у сфері фізичної культури не виключення. Повертаючись до історії,
знаходимо факт, що протягом 90-х років ХХ ст. у країнах колишньої СРСР та
Східної Європи проходив процес трансформації сфери фізичної культури, зміст
якої визначався впливом комплексу факторів. Головним із них є зміна ролі
держави у забезпеченні життєдіяльності сфери, активне проникнення до неї
ринкових відносин і виникнення приватного сектору та ринку
фізкультурно-оздоровчих послуг [12].
В
результаті виникли протиріччя, що ускладнювали функціонування та розвиток сфери
фізичної культури:
-
між бажанням держави зберегти провідну роль у життєзабезпеченні сфери та її
обмеженими ресурсними можливостями;
-
між активним розвитком приватного сектору і готовністю суспільства забезпечити
його цивілізоване функціонування;
-
між бажанням забезпечити стабільне функціонування сфери і частими змінами
структури державного управління нею;
-
між беззаперечним визнанням суб’єктами фізкультурно-спортивної діяльності
необхідності використання ринкових механізмів в управлінні сферою та їх
професіональною неготовністю вирішувати відповідні управлінські завдання [12].
Сьогодні
значна кількість країн, що раніше розвивалися в умовах командної економіки,
вирішують завдання пошуку ефективних підходів до розвитку сфери фізичної
культури у нових соціально-економічних умовах. Складність вирішення вказаних
завдань обумовлена рядом факторів, серед яких:
-
відсутність історичних аналогій; - складність узагальнення досвіду у зв’язку з
неподібністю умов розвитку сфери фізичної культури у різних країнах;
-
відсутність теоретико-методичного підходу до аналізу перехідних
соціально-економічних систем [12]. Отже, фізична культура у складних
соціально-економічних умовах становлення незалежної України набуває стрімкого
розвитку як частина економіки держави.
Фізкультурно-спортивне
підприємництво стало формою ділової активності, яка заснована на ризику та
інноваційному підході до системи існуючих економічних зв’язків, а виробництво
та постачання на ринок спортивних товарів, фізкультурно-спортивних послуг
зорієнтовано на те, щоб задовольняти потреби населення [4]. Підприємницька
діяльність у сфері фізичної культури базується на функціонуванні різноманітних
фізкультурно-спортивних підприємств.
В
Україні підприємництво здійснюється у таких організаційних формах:
1.
Підприємства-виробники фізкультурно-оздоровчих послуг: центри з видів спорту,
платині спортивні й оздоровчі клуби.
2.
Підприємства-виробники спортивно-видовищних послуг: професійні спортивні клуби
3.
Підприємства-виробники спортивно-тренувальних послуг: центри (бази) спортивної
(олімпійської) підготовки. Важливим позитивним моментом діяльності
фізкультурно-спортивних підприємств є той факт, що вони прагнуть збільшити свій
прибуток не тільки за рахунок росту сфери впливу і ринку збуту товарів, а й за
рахунок використання інтенсивних (внутрішньо організаційних) можливостей: зміни
технологій, асортименту, стратегії, системи управління [4]. Але
фізкультурно-оздоровчі організації України, надаючи послуги населенню, сьогодні
віддають перевагу не тільки методам матеріального стимулювання споживання
послуг, але й створенню іміджу тренера, як компоненту іміджу товару
фізкультурно-оздоровчих послуг [9]. На відміну від матеріальної сфери
виробництва, де виробник залишається прихованою фігурою, у сфері виробництва
послуг виробник стає учасником і просування товару на ринок, і його продажу,
тобто вступає в безпосередній контакт із його покупцем-споживачем. Тобто,
престиж та інші показники привабливості фізкультурно-оздоровчих послуг
безпосередньо залежать від її здатності найповніше задовольнити потреби свого
клієнта – не лише фізіологічні (у руховій активності), а й афективні, які
набуваються особистістю тренера у процесі соціальної взаємодії і порівнюються
із значенням торгової марки фірми [9]. Діяльність людей у професійному спорті
має теж ключові ознаки підприємництва. По-перше тому, що структури професійного
спорту, як і підприємницькі структури інших галузей економіки, створюються
добровільно з ініціативи їх засновників і діють як самостійні суботи
господарювання. По-друге, професійні спортивні клуби та їх об’єднання є
виробниками специфічного блага – спортивного видовища. З’являється нова система
послуг – послуги професійного спорту, яка базується на використанні економічних
ресурсів для задоволення потреб людей засобами того чи іншого виду спорту [10].
У послугах професійного спорту є ―первинні‖
споживачі, що є носіями загальних непрагматичних потреб та прагматичних потреб
індивідів (саме заради їх блага працюють фахівці професійного спорту), і
―вторинні‖
– категорія споживачів, для яких внутрішня цінність послуг професійного спорту
перетворюється із мети у засіб просування продукції на ринок, підвищення
ділового іміджу, що забезпечує приріст прибутку. До вторинних споживачів
відноситься й держава (в її політичному розумінні) у випадку, коли вона
використовує цінності спорту для вирішення своїх політичних, економічних та
соціальних проблем [10]. Таким чином, перетворення фізичної культури у
різновидність підприємницької діяльності є об’єктивною закономірністю її
формування в умовах сучасних ринкових відносин. Головною тенденцією сучасного
етапу розвитку є переважання комерційно-спортивної форми виробництва продукту –
послуг, як економічного результату функціонування галузі.
2. Ефективна система
сучасного маркетингу у сфері фізичної культури.
Ринкова економіка привнесла у сфери суспільної
діяльності ряд нових систем, однією з яких є маркетинг. Маркетингові відносини
на сьогодні існують на всіх підприємствах фізкультурно-оздоровчих та спортивних
послуг. Із форм маркетингу найбільш вживана рекламно-спонсорська діяльність.
Першим завданням роботи фізкультурно-спортивного підприємства є організація
рекламних послуг. Для професійних спортивних клубів це є ефективний засіб
забезпечення їх стабільного економічного положення. Однак, навіть у країнах з
високим рівнем розвитку видів спорту, клуби стикаються з серйозними проблемами
організації цієї діяльності у залученні та роботі зі спонсорами та
рекламодавцями [13]. Найбільш яскраво це проявляється у професійних футбольних
клубах, особливо клубах Бундесліги. Як показало анкетне опитування керівників
16 клубів Німеччини,
рекламно-спонсорська діяльність займає важливе місце у системі маркетингу
клубів Бундесліги. У сезоні 2004/05 рр. мали спонсорів 17 із 18 клубів.
Загальна сума спонсорських коштів склала біля 100 млн. євро (в середньому – 5,5
млн. євро з розрахунку на клуб), що практично не відрізняється від сезону
2003/04 рр. Суми спонсорської підтримки коливаються від 20 млн. євро, що надані
компанією «Deutche Telekom» клубу «Bayern» Мюнхена, до 1,5 млн. євро, отриманих
клубом «Arminia» із Білефельда від пивної компанії «Krombacher».
За
галузевою приналежністю спонсори розподілилися таким чином: фінанси – 4;
виробництво напоїв – 3; енергетика – 2; автопромисловість – 2; комунікативні
системи – 2; електроніка – 1; страхування – 1; торгівля – 1; туризм – 1 [13].
Згідно
результатів опитування, питома вага спонсорських коштів у загально об’ємі
доходів клубів складає більш ніж 12, 5%. В разі участі клубів у престижних
міжнародних змаганнях питома вага спонсорських коштів зростає. Стандартний
термін спонсорських угод складає три роки. Головними видами реклами виступають
написи на спортивній формі і щитова реклама. Клуби надають спонсорам відповідні
послуги: VIP-місця на стадіонах; зустрічі з гравцями та тренерами; розміщення
інформації про спонсорів у ЗМІ. Кошти компаній-спонсорів є на сьогодні найбільш
стабільним джерелом доходів футбольних клубів Німецької Бундесліги [13].
Не
обходить стороною маркетинг і футбольні змагання. Так, Організатори закордонних
футбольних змагань широко застосовують у маркетинг у своїй діяльності. У
структурі кожного оргкомітету створено відділ маркетингу або існує штатний
маркетолог. Маркетинг проведення футбольних змагань за рубежем базується на: -
правильному виборі місця і строків його проведення; - розширення зв’язків з
ЗМІ, особливо телебачення; - належної організації рекламної кампанії; - пошук
та наявність спонсорів; поміркованому визначенню цін на білети; 81 - випуск
ліцензійної продукції з емблемою змагань; - залучення добровільних помічників
[18]. Як міжнародний, так і вітчизняний футбол останніми роками значно
прискорив темпи інтеграції системи ринкових відносин. Відповідне ринкове середовище
характеризується тісним зв’язком між футболом та бізнесом. Тому, врахування
досвіду маркетингової діяльності за кордоном та особливостей розвитку
вітчизняного футболу, дасть можливість скоординувати та урегулювати
взаємовплив. Висока конкуренція на світовому ринку спортивних послуг потребує
наявності у структурі клубів та організацій як футболу, так і інших видів
спорту, маркетингового відділу [18]. Останнім часом помітною стала тенденція
зростання ефективності олімпійського маркетингу. Це виявилося у значному
розширенні телевізійної аудиторії Олімпійських ігор практично на усіх
континентах, а також істотному збільшенні доходів організаторів Ігор, отриманих
від продажу апв на телетрансляції, і використанні значної їх частини з метою
розвитку спорту у країнах, де проводилися Ігри. Спеціалісти відмічають
підвищення рівня професіоналізму у процесі розробки та реалізації олімпійських
маркетингових програм. Стало правилом створення організаторами Ігор
спеціалізованих підприємств, які забезпечували б пошук ділових партнерів та
координацію їхньої діяльності у процесі підготовки та проведення Ігор [11].
Отже,
маркетингова концепція розвитку сфери фізкультурнооздоровчих послуг сьогодні
пропонує принципово нові підходи та інструменти, що дозволяють організації ефективно
функціонувати в умовах невизначеності кон’юнктури ринку та пристосовуватися до
її змін. Для успішного виконання своїх завдань потрібно адаптувати стратегічне
бачення своєї діяльності до вимог ринку, а саме: визначити чітку маркетингову
концепцію з ієрархією цілей, довгострокових і поточних цілей маркетингу;
розробити привабливий професійний імідж організації, її корпоративний стиль;
проаналізувати бізнес-можливості, формування системи комунікацій із зовнішніми
організаціями й розвитку спонсорських стосунків, а також шляхи й напрямки
використання власних прав, об’єктів ліцензування та мерчандайзингу [11].
Комментарии
Отправить комментарий