2 семестр Вступ до спеціальність л 2

Лекція № 2

Дата:

Тема: Від практицизму до гуманістично-національних ідей у сфері фізичної культури. Глобалізаційні тенденції в спорті.

Мета. Сформувати в студентів уявлення про гуманістично-національні ідеї у сфері фізичної культури. Познайомити з тенденціями в спорті. Виховувати любов до предмета, прагнення його вивчати.

Обладнання: опорні конспекти, підручники, мультимедійна презентація.

Тип лекції: лекція інформаційного характеру

Основна література: Фролова Л.С. Вступ до спеціальності «Фізичне виховання» (навчально-методичний посібник) – Черкаси, 2014. 

Література:

1. Жуляєв В. Спорт і навколишнє середовище (Практична діяльність міжнародних та національних спортивних організацій) / В. Жуляєв // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – 2002. - № 1. – С. 94-99.

2. Кун Л. Всеобщая история физической культуры с порта. / Л. Кун – М.: Радуга, 1982. – 400 с.

План лекції

1.                Від практицизму до гуманістично-національних ідей у сфері фізичної культури.

2. Глобалізаційні тенденції в спорті.

Хід лекції

І. Організація початку заняття

ІІ. Повідомлення теми і мети лекції і мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Лекція

1. Від практицизму до гуманістично-національних ідей у сфері фізичної культури.

Історія розвитку людства красномовно свідчить про те, що впродовж багатьох епох відбувався постійний складний і напружений процес переосмислення культурних цінностей, пошук нових, значимих для людини суспільних і особистісних ідеалів. В період феодалізму переважала ідеологія гуманізму культури, яка сповідалася передовими діячами тогочасного суспільства. Пануючі світські феодали (лицарі) і духівництво, сповідуючи аскетизм, закликали піклуватися тільки про спасіння душі. Піклування про тіло вважалося гріховним, особливо для селян і горожан, що нанесло значний ущерб розумовому і фізичному вихованню народних мас [20, С. 34].    

Буржуазна система, що стверджувалася після буржуазних революцій XVII-XIX ст., принесла у суспільство буржуазну ідеологію. Буржуазія, будучи на даному етапі нової історії класом прогресивним, мала потребу в людях, здібних зміцнювати її воєнну і політичну перевагу. Для цього потрібні були сильні, настирні, підприємливі люди. Щоб виховати таких людей, буржуазія створювала ряд нових, передових для свого часу засобів, форм і методів загального, в тому числі і фізичного виховання [20, С. 56].

В період глибокої кризи капіталізму та переростання його у імперіалізм проходить загострення протиріч у всіх сферах суспільства, в тому числі і у сфері фізичної культури. Це призводить до створення самостійного від буржуазного спортивного робочого руху, який ніс у собі національновизвольні ідеї. Імперіалізм теж створював свої спеціальні культурні системи, що були спрямовані на відволікання молоді від революційного руху та виховання її в дусі буржуазної моралі, суть якої полягала у прагненні до наживи, в ущерб здоров’ю і нормальному фізичному розвитку людей [20, С. 57].

Після Великої Жовтневої соціалістичної революції протистояння двох таборів – соціалістичного і капіталістичного, означало і протистояння двох ідеологій. Ті спортивні організації, які несли в собі комуністичну ідеологію вели боротьбу проти буржуазної ідеології і мілітаризму, що особливо відображалося на спорті. Ідеологічне протистояння, що тривало до 1990 року, мало багато негативних сторін, однією з яких є створення культу фізичної досконалості та непереможності спортсменів кожного табору. Для досягнення переваги спортивні діячі ворогуючих таборів вдавалися до заборонених засобів, що руйнувало здоров’я та життя багатьох людей [20, С. 64].  Консолідуюча державно-національна ідея, яка б приймалась і реалізовувалась більшістю населення, отримала шанс на реалізацію тільки у  країнах пострадянського простору для того, щоб забезпечити добробут людини, досягти стабільного економічного розвитку, закріпити національні інтереси народів, які відокремилися від соціалістичної імперії – СРСР [3].

У сучасному світі базові принципи державної ідеології у різних країнах все більш уніфікуються, оскільки забезпечення безпеки, суверенітету народу, соціальної солідарності, прав і свобод особистості, її недоторканості, справедливості та законності є приоритетним завданням любої держави. Але сучасна ідеологічна робота потребує ефективних і доступних форм реалізації державної ідеології. Однією із таких форм стає і фізична культура. Такі важливі аспекти внутрішньої і зовнішньої політики як ―здоровий спосіб життя‖, міжнародні відносини, міжнародний статус і престиж країни, формування і розвиток інститутів громадянського суспільства можуть бути успішно реалізовані через цілеспрямовану державну діяльність у області спорту для всіх та спорту вищих досягнень [3]. Останнім часом відбулися серйозні трансформації власне ―інституту спорту‖. Дані трансформації кваліфікуються як позитивні, негативні і нейтральні. Причому нейтральні трансформації при певних умовах можуть переходити як у позитивні, так і у негативні [3]. До найбільш проблемних моментів сучасної ідеології спорту можна віднести проблему допінгу у спорті вищих досягнень, гендерні проблеми спорту для всіх і спорту вищих досягнень, міграцію у професійному спорті, комерціалізацію спорту в цілому. Широко вивчаються аспекти сучасного інституту фізичної культури і ведеться пошук ефективних механізмів впливу, що дасть можливість державі і громадянському суспільству здійснювати цілеспрямований вплив на дану сферу життя суспільства у суб’єктносуб’єктному режимі з стійкими комунікативними каналами зворотного зв’язку [3]. Спеціалісти вважають, що для сучасності характерним є вирішення негативних проблем ідеології гілок сучасної фізичної культури, що дозволить державі ефективніше використовувати даний ресурс державної політики для формування суспільно значимих гуманістичних національних ідей [3].

2. Глобалізаційні тенденції в спорті.

 Сучасний спорт зароджувався в середині дев’ятнадцятого століття у Великобританії і Сполучених Штатах Америки. Професійні види культивувалися у шахтарських та промислових центрах і містах як вид бізнесу, в той час як любительські види спорту з’явилися в університетських містах. Оскільки Великобританія все ще була глобальною гегемоністською державою, її види спорту (футбол, крикет, легка атлетика) розповсюджувалися у всьому світі, витісняючи традиційні ігри і набуваючи національних ознак [14]. В кінці століття Олімпійські ігри були відроджені західною аристократією і сприяли національній доблесті. Протягом 20-30-х років ХХ століття професійні і університетські види спорту досягли незрівнянної популярності, знаходячи підтримку серед місцевого робочого і середнього класу глядачів. Після Другої світової війни Сполучені Штати Америки домоглися імперської гегемонії, яка проявлялась у розповсюдженні ―американських  видів спорту (бейсбол, баскетбол, волейбол) у всьому світі, набуваючи повсюдно національних рис [14]. У 60-ті роки ХХ століття на професійні і університетські види спорту вплинули телебачення та корпоративні спонсори. Міжнародні змагання проводилися буржуазною елітою, яка прагнула значних прибутків. В останні десятиліття настали помітні зміни у розвитку спортивної індустрії. Це видно з використання менеджерами спорту глобальної стратегії, зорієнтованої на добування надприбутків. Ця стратегія фактично йшла паралельно і доповнювала все, що відбувалося у світовій економіці [14]. Прискорений розвиток глобальних процесів виробництва, новим міжнародним розподілом праці, основаного на низьких затратах, гнучкості, трудових відносинах і нових міжнародних ринкових стратегіях привело до прискореної централізації і концентрації капіталу, що проявлявся у надмірному багатстві та нерівності доходів у всьому світі. Процеси глобалізації принесли ідеологічний проект ―вільного ринку і у сферу фізичної культури [14]. Глобальні зміни, що проходять сьогодні у спорті, представляють собою багатозначні тенденції на місцевому, регіональному і світовому рівнях. Ці тенденції включають в себе: зростаюче проникнення глобальних телекомунікаційних олігополісів, включаючи «Н’юз Корпорейшн», «Дісней» і «Тайм Уорнер» в плані контролю за призначенням і проведенням спортивних змагань, використанням спортивних і маркетингових розробок і володінням спортивними франчайзингами (довідок на пільги) [14]. Основні тенденції глобалізацій них процесів полягають у: - використанні міжнародного розподілу у виробництві спортивного обладнання та інвентарю для спорту та відпочинку, а також взуття у над експлуатованих задушливих цехах країн третього світу; - залучення зі сторони міжнародних федерацій та організацій непомірних прибутків від продажу телевізійних прав і спонсорства ТНК; - залучення національних ліг і окремих команд для відправки спортсменів за кордон для пропаганди та продажу їх атрибутики; - контроль зі сторони фірм спортивної атрибутики за спортсменами, проведення спортивних змагань за їх участю та здійснення телепоказу цих змагань; - вербування іноземних спортсменів для професійних команд; - професіоналізація колишніх любительських видів спорту, таких, як легка атлетика [14]. На своєму шляху до глобалізації спорт стикається з певними труднощами та протиріччями: невдоволення вболівальників тим, що у складі національної чи місцевої професійної команди багато іноземних гравців; фізичне виснаження спортсменів у гонитві за великими грошима; падіння популярності місцевих традиційних видів спорту. Ці протиріччя мають тісний зв’язок із світовою капіталістичною системою, яка зацікавлена у максимальних прибутках, тим самим створюючи основу для глобалізації спорту [14].